hanter39 » 23 листопада 2018 17:34
(Прохання не передруковувати на інші інтернет ресурси поки, оскільки першість друку має Всеукраїнська газета Полювання та Рибооловля).
Краще гір можуть бути лише гори.
В.Висоцький
Обираючи місце для чергової зустрічі-полювання членів секції УКГ - у всіх пропозиції були пов’язані лише з горами. Адже важко буде відшукати де інде такі пейзажі, таке повітря, таке ехо, що лине від гори до гори і губиться в зеленій хвої найвищих смерек. Ідея колективного полювання з Українським Карпатським Гончаком мала на меті в собі поєднати декілька цілей – це традиційна зустріч людей, котрим є не байдужий розвиток цієї породи, показ різнобічності полювання з карпатцем та аналіз робочих якостей молодого покоління даних собак для планування подальшої селекції.
16 листопада відбувся перший день полювання в Богородчанському районі Івано-Франківської області в ПМГ «Верховина ДС». Полювали на фазана на полі біля підніжжя гір. Усі учасники того полювання, в тому числі і УКГ, ніколи в природі такого птаха й не бачили. Але результати полювань карпатцелюбів з сонячного Закарпаття вкушали надію. Та все ж за три години, як ми не старалися, але підняти змогли лише двох зайців. А очікуваний золотий фазан, як крізь землю провалився. Побачивши наші старання, директор угідь вирішує нам допомогти з своїми двома дратхаарами. Адже у нас усіх було враження, що омріяний птах, а їх на даному полі є 28 штук, як стверджував керівник господарства, полетів «на дальній кордон». Та за добрих 5 годин було піднято на крило лише 4 фазани. Одного з яких мені вдалося збити, він потягнув підранком, та не був дібраний собаками. Тому думка власників УКГ, що на майбутнє для полювання на таку птицю підбирати господарства, де щільність птаха буде в рази вища. Це дасть змогу проявити задатки собак, котрі зазвичай полюють в місцях з відсутністю королівського птаха та за короткий час добитися результатів полювань не гірше, від УКГ, що полюють фазана в Закарпатській, Дніпропетровській та інших областях.
Ввечері за святковою вечерею усім підняв настрій гість з Білорусії – Лавренчук Дмитро, котрий уже другий рік поспіль переймає практику відродження національної гончої. Він для музею секції УКГ презентував чудовий годинник на пам'ять про дружбу з клубом Білоруський гончак. Але найціннішим – були презентовану ним та Лазаренком В.К. (головою клубу Білоруський гончак), архівну переписку 1982-1985 років яка стосується історії УКГ. Якщо бути більш детальним, то в ній ідеться, що 04.01.1982 року Лазаренко В.К. виявив бажання придбати цуцика УКГ та звернувся в Українське Товариство Мисливців і Рибалок. На що отримав відповідь від старшого єгеря-кінолога, що офіційного стандарту такої породи немає, тому радять звернутися до Букатевича Ю.В., який цікавився даною породою та описав її в своїй книзі. При повторному запиті до Юрія Васильовича, отримують відписку у липні 1982 року – звертатися в Закарпатське відділення УТМР. І лише 16 квітня 1985 року голова секції мисливського собаківництва Закарпаття дає відповідь, що представників породи, якою цікавляться – є обмаль та усі існуючі УКГ є невідомого походження. Їх походження йде від собак з Угорщини та Румунії. Багато країн, зокрема Угорщина, Словаччина, Польща, Австрія та інші на основі цих собак вивела свої національні породи, та всі вони, в тому числі УКГ ідуть з «трансільванської групи» гончаків (що і стверджував автор цієї статті років три тому у своїх статтях та книзі «Чорнобривці»). Племінна робота велася з породою до 1979 року, а далі припинилася через брак «чужої» крові.
В роздумах усі лягали спати, адже з переписки було видно, що племінна робота припинилася через «політику партії» пригнічувати усе українське та тим самим поширювати в маси руського гончака та англоруса.
Ранок настав швидко. Усі в повній бойовій вирушаємо в ПМГ «Космечара». Короткий інструктаж з ТБ і вперед у гори. Номери виставлені, ведучі пускають своїх вихованців. Ех, як же мило звучить дзвінкий, приємний вуху голос гончаків. Лунають стріли то там, то тут. За якийсь час стихло. Оголошується збір. Йде жваве обговорення результатів. Є і трофеї, але більшості видаємо «червоні труси» за влучність. Наступні гінки теж радували гонами та достатньою кількістю звіра. Насолодившись полюванням, надивившись краєвидів з височин гір, після третьої гінки вирішуємо на сьогодні припинити полювання – не за м’ясом же приїхали.
Наступний день теж радував гонами. Собаки працювали як по косулях, так і по кабанах. Знову були стріли, але у третій день усі були на боці природи. Тому жоден з гінців результату свого гону не побачив. Приємним було те, що усі собаки на полюванні були у віці до 2,5 років, але усі показали в кожній загінці як самостійні так і парні роботи. А також підтвердили свою ізюминку в використанні УКГ в таких полюваннях – жодну собаку після завершення загінки не потрібно було чекати довше, аніж 30 хв.
Що ж, триденне полювання вдалося. Усі поверталися додому з своїми вихованцями, повними емоцій та вражень. А позаду нас залишались стояти гори, корті пам’ятають цих чорних гончаків вже не одне століття.
п.с. Дякую усім, хто прийняв участь у такому заході, особлива подяка організатору - Зваричу Степану!
закоханий у полювання