hanter39 » 10 листопада 2018 22:51
Довго руки не доходили сюди щось написати.
Сьогодні полювали зайця/лиса. Компанія в 4 чол, Вільха та Затєйка (її дочка 5 міс). Приїхали в урочище Зайчиківське близько 7 ранку. Краса довкола, на травичці іній, морозець -1. В селі піють другі, а може і треті півні. А ми молодецькою командою строїмося підковою за селом- будем брати трави, городи, пасовища, ярки, терновник, осока.Місця заячі- такі як в книжці пише!)
Пускають собак з повідка, Вільха на старті почала розкручувати на голопі жири. І як дасть...на горизонті бачу- в одному місці ріже півкола. А ми йдемо підковою в тому напрямку. Русак може вискочити з-під ніг будь де...якщо станеш на вухо , інакше ні)) але в голові думка, хоть би Вільха не стала перша, поки ми не підійдемо. Доходимо до Вільхи, ні її, ні наші зайці не вставали, чи то ми не так топтали, чи то в зайців вуха якісь модифіковані стали- короткі. Не знаю...але знаю, що заєць на 99% є там де не може його найти вижлівка. Травичка з бур'яном 100 на 40 м. Я з Затєйкою починаємо топтати. Хлопаки на поготові. Вільха зайшла на велике коло, хоче все ж прихватити слід. Спускається в яр, крутий, глибокий. Такий, якби сів на п'яту точку і з'їхав, то коли б захотів в туалет- штани скидати не треба було. Сідай так і роби своє діло сміло ...та менше з тим. Ітак коли всі надії було втрачено, Затєйка позаду мене все ж находить ті кляті заячі вуха- стає на них і підіймається русачина. Срака вилиняла- біла, штани в зайця рижуваті, сам трохи сіренький. А вуха, вуха які!!!ЗДОРОВІ! Робить той русачина кульбіту і вискакує на мого кума Андрія. Він хлоп ще той, отак скидає рушницю, мружить око тисне на гачок, а в голові вже уявляє як додому знову несе зайця. Дуплеть і...заєць біжить. Так тобі й треба- думаю я собі. То тобі за те, що так і не виставив нам з минулого тижня три пляшки коньяку:1 за те, що добув на відкриття зайця, другу- за те що ми на тебе його вигнали, а третю- за те що добув зайця за останні 2 роки- щоб і далі фартило. Знову відійшов від теми.
Ото біжить той заєць, вискакує на чисте з трави в поле, а виявляється одне вухо в нього з народження десь було більше. І так за законами аеродинаміки він закручує якогось дива на мене. Скидаю МЦ, бах, знову бах. Не судьба...носити мені того вуханя. А заєць бачить, що діло ДРАНЬ, з тими вухами, бере їх прижимає і вискакує по прямій на іншого мого кума Сергія. Найважче було стріляти йому- вух то не видно...куди цілитись. Того і він змазав...
Ну нічого, тільки ранок, ще посміхнеться нам удача. Собак бистро на повідки і міняємо місце дислокації.
Беремо розораний сад, засіяний люцернею. Вуханя не найшли, лише внизу в верболозі Вільха вигнала лиса. А він пряму на нашу Ниву і побіг. Не боїться гад. Хто ж знав, що тре було когось там оставити. А ми око поправили там, і вперед. Тре певно, так поправляти, щоб хтось завжди був коло машини))
Знову переїзд. Кукурудза, поле метрів 600 на 600. Хлопці по кожному краю по одному, я з іншого- напускаю собак. Ще сам кроку в кукурудзу не став, як Вільха метрів за 100 від мене почала обгавкувати щось дворовим голосом. КАБАНИ...,але то таке, а якщо ВЕПРИ. Знову діло ДРАНЬ..в лісі того вепра не так страшно, а на кукурудзу не вилізиш. Дзвоню хлопцям, розказую ситуацію і шукаємо сміливішого, хто піде забирати пса. А Вільха пресує. Ну від Юрка я ще б очікував, но куми- короче послали вони мене в ту кукурудзу. Йду я, кричу на все горло. А що-страшно) і тут чую- стихло. Чую щось летить, качани летять. І тут поперек рядків летить. Я звичайно бахнув вгору, щоб налякати. Бо не було б мені порятунку на качанах. Гін пішов далі. Я вибіг назад з тої кукурудзи і стали ми всі чекати. Затєйка рішила, що мамка справиться сама і рішила охороняти мене з тилу. Карпатка , так собі думаю, робила все, атакувала зліва, зправа. Раз навіть витолкала дика на поле рілі, але не побачивши підтримки, не впоралась, а дик знову пішов в кукурудзу. Там кабан був більш впевненіший у собі і навіть разок дав нападниці під бік...боротьба тривала з годину. Я набравшись сміливості пішов знов. І як в фільмі "В Бой идут одни старики"- бачив все- місце бою, ламані рядки кукурудзи, зриту землю... Зрозумів , що мені тут робити толку 0, зібрався з хлопцями і почав кликати Вільху. Та теж зрозуміла, що з нами каші не зварить, та прибігла. Ото розложилися ми , сидимо. Обідаємо. Разказуємо небилиці. Я голову в сторону- таке буває тільки в кіно. Лисиця за метрів 100 йде нам в ноги рілею. Я за пальбаку хватаюся. Вона викупляє мій рух і так знаєте, зухвало мені розвертається і хвостиком помахує та біжить...
От так хлопаки, я побував сьогодні на полюванні. Емоцій- зашкалювало!
закоханий у полювання