Статті із журналів ,газет,інтерн....про Карпатця

[бригадирь]

Карпатские гончие: кто они, кого, откуда и куда гонят?

Для того чтобы ответственно заявлять о карпатской гончей как о породе следует предварительно выяснить целый ряд обстоятельств.

То, что украинские охотники в силу природных особенностей карпатского региона стремились располагать гончей со специфическим набором качеств – очевидно. Пример чему такие породы гончих как словацкий копов и штирийская, созданные для работы в подобных условиях.

Обьявить новую породу, как свидетельствует американская практика, также не очень сложно - тем более, что идеологически такая порода будет вполне уместна. Она отвечает национальным приоритетам стран-наследников Австро-Венгрии. Многие породы в регионе были образованы подобным образом.

Однако, прежде кинологическому совету предстоит ответить на главный вопрос: существует ли породное ядро: образуют ли наличные, схожие по фенотипу (упрощенно - внешнепу виду, экстерьеру), животные генетически близкую группу, какими рабочими качествами обладают и являются ли их качества наследуемыми? Генетическая экспертиза, позволяет установить происхождение помесных собак, она является обычной практикой в современном европейском собаководстве. Достаточно лишь сдать мазок слизистой из ротовой полости.
И. Макаренко
В Украине это пока невозможно, поэтому сосредоточимся на фенотипе. Принять решение на предмет того относится ли то или иное животное по своему фенотипу к определенной породе вправе и может только эксперт, работающий c данной группой пород.

В принятии решения эксперт руководствуется собственным опытом и стандартом породы. В случае, когда таковой стандарт отсутствует, а это именно наш случай, эксперту, помимо опыта, следует руководствоваться принятым направлением селекционной работы с данной породной группой. Если отсутствует и направление работы, а это – тоже наш случай, прежде чем решать – куда двигаться, надлежит установить, каким племенным материалом мы располагаем.

В карпатском регионе сложился ряд пород гончих: балканская, трансильванская, словацкая, словацкий копов. В регионе разводили также немецкие (баварская кровавая гончая) и австрийские (например – штирийская гончая) породы, как в чистой крови, так и помесями. Влияние данных пород (и прежде всего – их помесей) распространялось также на север и восток от карпатских перевалов.

По субьективному мнению автора, существующая в Украине карпатская гончая близка к словацкому копову в его первоначальной, достандартной форме (стандарт породы словацкий копов был установлен в 1963 г.). На близость к копову указывают как особенности ее фенотипа, в частности масть, форма головы, закругленные уши, складка у рта и черные края век, так и преимущественное использование по кабану. Данное врожденное свойство составляет специализацию словацкого копова как породы.
Следует оговорить специфику карпатских (в региональном смысле) пород гончих. Эти собаки (исходный тип балканская и трансильванская гончие, тур. Kёpoj) использовались для зверовых охот и существовали как порода, еще как минимум 250 лет назад, когда политическая и этническая ситуация в Карпатах значительно отличалась от современной - на одной общей территории проживали различные этнические группы.

В условиях существования развитой охотничьей традиции, преимущественно – немецкой, в Трансильвании произошло разделение функций гончих. Для работы по кровавому следу оленя специализировались собаки типа баварской кровавой гончей. Соответственно, работа по оленю и косуле других пород гончих запрещалась, как это теперь принято стандартом породы в Чехии и Словакии. Задачей гончей стал поиск и подача на стрелка зверя (кабана, лисы, зайца) в труднодоступных горных лесных угодьях. Примером рабочих качеств выработанных такой направленной селекционной работой, является чрезвычайная способность словацкой гончей к ориентированию в угодьях.

Желание энтузиастов вести племенную работу по карпатской гончей в традиционном для региона направлении следует поддержать. Для этого собаководам надлежит придерживаться плана действий принятого в селекционной работе. Первый этап работы – сбор данных:

1. Следует установить всех собак, которых тадичионно относят к данной породной группе. 2. Установленных собак следует сфотографировать и сделать их описание. При описании следует уделить внимание наличию черт, свойственных для других региональных пород гончих (словацкий копов, польская гончая, трансильванская гончая, немецкие кровавые гончие). 3. Следует по возможности выяснить и составить генеалогию наличных собак. Для этого составить типовой опросный лист с графами, подлежащими заполнению. Путем опроса и сопоставления полученных сведений можно установить наличие в данной группе непересекающися линий и их количество, родственные связи, также случаи прилития со стороны крови других пород гончих.
Собранную информацию желательно было бы опубликовать для обсуждения. Желательным было бы также провести встречу всех заинтересованных сторон за круглым столом и создать рабочую группу «карпатская гончая». Такая встреча призвана способствовать основанию клуба карпатской гончей и проведению установочной выставки, на которую желательно пригласить всех заинтересованных владельцев с их собаками.

Только получив представление о наличных собаках можно приступать ко второму этапу работы – составлению stood-book. Эта племенная книга включает исходный состав племенных животных. Поэтому, при ее составлении следует четко знать, чего мы, как заводчики, хотим. Только уяснив это можно будет перейти к третьему этапу – практической селекционной работе. Целью ее является сохранение и развитие данной породы, как носителя специфического набора рабочих и экстерьерных качеств, присущих породным собакам и предаваемых ими по наследтву. Эти качества важно определить с самого начала, для чего служат описания собак, их генеалогия и полевые испытания.

При этом не следует бояться неизбежной разнотипности собак. На начальном этапе она была присуща всем породам карпатских гончих, в которых (пример – трансильванская) культивировались как более крупные (высота в холке свыше 55 см), так и относительно небольшие (высота в холке до 55 см) собаки, специализировавшиеся на работе по разной дичи – копытной и пушной. Первоначально следует сосредотачиваться на рабочих качествах.

Когда мы соберем наличных собак, то может оказаться, что в чистоте нечего разводить (мало собак, недостаточно непересекающихся линий, собаки неоднородны по своим рабочим качествам, разнотипны, большое прилитие крови со стороны). Придавая породе территориальный статус, мы сохраняем определенную свободу рук в формировании желательного для нас типа собаки путем преимущественного прилития крови определенных пород.
Здесь мы вступаем в этап дискуссии на предмет качеств, предназначения и будущего породы карпатская гончая. Я бы работал над данной породной группой в направлении сближения ее со словацким коповым, в том числе и путем прилития крови копова к наиболие близким к нему по фенотипу животным. Также, использовал бы сложившуюся в Словакии практику полевых испытаний таких собак. Очевидно, что вести селекционную работу с гончими не имеющими убедительного полевого диплома бессмысленно. Пресловутый диплом за работу по косуле – который у нас норовят давать “бездарям” других пород гончих, применительно к карпатской гончей и ее региональным корням – когда закладывался запрет работы по оленю и косуле, по моему мнению выглядит нежелательным.

Обьясню свою позицию. Копов достаточно простая собака, сформировашаяся в крестьянском хозяйстве и работающая преимущественно по кабану. Также наш охотник-энтузиаст карпатской гончей неприменно желает иметь собаку, “совмещающую в себе качества лайки и гончей”, попросту – дворовую собаку, способную выгнать кабана из чащи и подавать подранков пушного зверя. Какие запросы – такие и предложения.

Вопрос с прилитем крови иных пород гончих на данном этапе – до сбора и анализа данных, выглядит для меня открытым, так как пока неизвестно главное – к чему приливать. Вот чью кровь определенно нельзя уже сейчас приливать карпатской гончей, так это русской и англо-русской гончих. “Лисогонов” и так хватает!

[бригадирь]

Із книги Букатевича

[бригадирь]

(із інтернету..)

Цих собак я знаю із дитинства...
із інтернету..
Що до цих гончаків ,маю точку зору таку.Російський а також Англорус відрізняються (якщо звісно собачки доброї крові і відповілають стандартам по роботі) своєю фанатичністю а, враховуючи угіддя де маю полювати це не дуже підходить.
З усіх сторін ми з кимось межуємо і часто густо бувало що цілий день мої собаки і я робили на інших мисливців.Мало того що не чисті на руку мисливці стріляють з під моїх собак дичину так іще звинувачують що зіпсована або зірвана було їм полювання.Іщо саме пригнічує що то є правда!!!А якщо в загоні попала косуля,або кабан,так то точно сиди іцілий день,або полюй сам без собак.Тому і потрібні собаки що роблять на малі відстані,плюс до того тримати декілька собак не кожен може собі дозволити,а я писав що полюю і на птахів (качку,фазан ) і на звірів з одним карпатцем.До того вдома це чудовий сторожевий пес.Я люблю коли гончак в*язкий і гонить звіра поки той не впаде,але панове пригадайте,зимовий короткий день.Я за один день можу побачити декілька звірів ,а не одного.Карпатця можна брати в загонні полювання і він показує велику продуктивність.І я ніколи не бачив у Карпатців пустобрехів!!!!

[бригадирь]

Приєднуйтеся до відродження нашої єдиної породи...

Впродовж останніх 30 тисяч років жили разом на Земній кулі Людина неандерталець та Людина розумна. Собака прийшла до Людини в пошуках їжі та захисту і почала допомагати людям. Завдяки своєму нюху, вона стала добрим помічником під час полювання, доброю допомогою у виявленні ворога. З того часу Людина співпрацює із псами і тим самим еволюціонує з найбільш цінними їх екземплярами. Тепер ми маємо сотні різних видів псів – добре сформованих та визнаних, зареєстрованих та незареєстрованих, над якими ведеться робота у вдосконаленні їх порід.
До таких ще не зовсім сформованих порід належить наш Карпатський гончак. Останні десятиліття цією породою ніхто серйозно не займався, відповідно про неї забули і вона розчинилась у такій великій кількості собак мисливських порід.
Нині майбутнє карпатського гончака також важко визначити. Професійних кінологів та псарів у нас обмаль, зрештою, ніхто не хоче займатись цією малоприбутковою справою, особливо коли мова йде про виведення нової породи гончака.
Тому, ми, шанувальники УКРАЇНСЬКОГО ГІРСЬКОГО ГОНЧАКА, й зібрались тут. Ми не тільки мріємо, а й практично намагаємось зробити все можливе, аби популяризувати та вдосконалити, а після, можливо, й зареєструвати карпатця. Звісно, для нас не головне світове визнання нашого чорного гончака, більшим же пріоритетом є його збереження та розповсюдження. Ми віримо, що це нам вдасться, а навіть якщо й ні, то принаймні мусимо передати нашим послідовникам усі знання про цю породу.
Наша мисливська порода собак є фундаментальною частиною української мисливської культури . Тому закликаю всіх ВАС не бути байдужими, а допомогти нам у цій непростій та дуже цікавій роботі – відродженні та виведенні вітчизняного мисливського пса.

Успіху усім нам!

[бригадирь]

Возродим породу карпатской гончей ! 23.10.2011

(18:31) Карпатская гончая
перші публікації ua-reporter.com/novosti/109088 (18:31) Карпатская гончая

На своем заседании 16.12.2009 президиум Федерации охотничьего собаководства Украины принял знаменательное решение. По докладу Главы правления федерации, об обращении инициативной группы относительно утверждения в качестве отдельной породы карпатской гончей, президиум постановил: обратиться в Кинологический совет экспертов по охотничьему собаководству с просьбой рассмотреть вопрос об утверждении породы карпатской гончей.

Тем самым, хотя и со значительным опозданием, усилия энтузиастов по сохранению немногочисленного породного ядра карпатской гончей в Украине получили признание ФМСУ. Долгое время признание данной породы задерживалось по далеким от кинологии причинам. Еще в 1986 г. известный отечественный кинолог Юрий Васильевич Букатевич в книге «Мисливське собаківництво» подал точное описание данной породы: “Внешне он напоминает обыкновенную гончую и отличается в основном лишь ростом, мастью и закругленными ушами. Масть преимущественно черная, лишь надбровные дуги, морда, нижняя часть шеи и ноги рыжие, или темно-желтые. Допускаются белые пятнышки на лбу, груди, лапах и кончике хвоста…”
Отчественные кинологи определяют два типа карпатской гончей, несколько различающихся между собой по росту и масти. Согласно их мнению гончие, использукемые преимущественно в межгорьях, несколько крупнее, черной в румянах масти, ростом 55-65 см в холке, а работающие высоко в горах, меньше ростом (48-55 см), черной или черно-рыжей масти в желтых румянах (подпалинах).

Согласно оценке рабочих качеств карпатская гончая легкая, злобная к зверю, смелая, апортирует мелкую дичь, гонит звонким голосом подранков, также – подает голос над найденной добытой крупной дичью. В работе легко преодолевает глубокий снег и острые каменистые осыпи. Собака рано начинает работать, ласкова и преданна человеку.В силу отсутствия официального признания порода численность карпатских гончих в Украине не высока. Согласно записям в племенной книге между 1950-1976 гг. было учтено и взято в племенную работу 7 особей карптских гончих. Ю.В. Букатевич состоянием на 01.01.1985 указывает численность карпатских гончих в Украине в 19 особей.

Благодаря усилиям энтузиастов этот племенной материал удалось не только сохранить, но и приумножить. По данным любителей карпатской гончей сегодня только в одном Тячевском районе Закарпатской обл. насчитывается около 40 особей, которых можно отнести к данной породе. Их можно найти также в других районах Закарпатья, прежде всего – в Раховском, а также на Ивано-Франковщине и Львовщине. Общую численность породного ядра предварительно оценивают в 100 особей, чего вполне достаточно для начала селекционной работы.

Теперь судьба карпатской гончей зависит от готовности ФМСУ в лице ее экспертов, энтузиастов породы и владельцев собак найти общий язык. Согласно открытому письму Главе правления ФМСУ С. М. Гурину Обсуждения, по породе карпатского гончака, были проведены с экспертами-кинологами, заместителями начальников обласных управлений лесного и охотничьего хозяйства в Львовской, Закарпатской, Ивано-Франковской областях, а также учеными – Домнич В. И., Царык Й. В., Бондаренко В. Д., Делеган И. В., Хоєцький П. Б., та многими другими.

[бригадирь]

Текст листа:

Лист№3 від 01.03.2012 року

Президенту
федерації мисливського собаківництва України
Голубченку А.К.

Голові правління федерації
мисливського собаківництва України
Домашовцю О.І.


Шановний Анатолій Костянтинович !

Шановний Олександр Ігорович !

Вже вкотре звертаються з надією і вдячністю за проведену роботу мисливці - прихильники Українського карпатського гончака, можливо у найближчому майбутньому національної української породи мисливського собаки - надійного і відданого помічника на полюванні для українського мисливця.
ФМСУ, експертами з мисливського собаківництва упродовж 2011 року зроблено багато для популяризації цих мисливських собак, їх відродження. На цілому ряді виставок з погодженням із ФМСУ експертами-кінологами оглянуто представників цієї породи, зроблено їх опис, приділено увагу їх власникам, що певною мірою сприяло зростанню авторитету та поваги до Федерації мисливського собаківництва в цілому.Публікації у спеціалізованому журналі "Мисливські собаки" ряду статей про карпатського гончака, їх участь у виставках, запалили надію до визнання цієї породи на теренах нашої держави, схилили цілий ряд мисливців до вступу до членів ФМСУ.
Без сумніву, мисливці наступних і теперішніх поколінь будуть вдячні за ці важливі кроки
Завдяки спільним зусиллям, стрімко зросла кількість відомих нам собак цієї породи, переважна кількість яких зосереджена на території Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Волинської, Чернівецької, а тепер ще й Тернопільської та Хмельницької областей. При цьому, окремі особини з"являються вже і в інших регіонах нашої держави – Житомирській, Одеській та інших областях.
Якщо у 2008-2009 роках, коли було розпочато роботу по вивченню цих собак нам було відомо лише про одиниці, то тепер їх кількість по областях обраховується вже десятками і з кожним роком стрімко збільшується. Зусиллями власників цих собак же відібрано племінних плідників, як матеріал для нашої майбутньої породи. Для певного контролю за популяцією та задля реєстрації цих собак заведено книги їх реєстрації та книгу в"язок цих собак, які ведуться на базі Хмельницького обласного осередку ФМСУ. Частина матеріалів щодо огляду та опису цих собак на виставках вже передано до ФМСУ. У власників цих собак існує велике бажання приймати участь у таких кінологічних заходах, як змагання та виставки, випробування та виводки, стати членами федерації мисливського собаківництва, щоби довести потрібність цієї собаки для українського мисливця, захистити цей історичний вибір, проте на сьогоднішній день вони позбавлені такої можливості.
Знаходяться вони також і поза правовим полем при проведенні полювання,адже через відсутність родоводів і визнання цих собак кінологічними організаціями, документи, що надають право н полювання із собакою (паспорт на мисливську собаку) їм не видаються. В результаті цього, їх по суті безпідставно, віднесено до розряду порушників закону.
Звичайно, при існуючих нормах, можливо зареєструвати цю собаку в системі КСУ, проте власники цих собак хочуть все ж таки акцентувати увагу на мисливському призначені цієї собаки, а тому на даний час розраховують на розуміння ФМСУ.
Попереду кропітка та рутинна робота, робити яку потрібно за обов"язкової участі фахівців ФМСУ, експертів кінологів, у тісному співробітництві із громадською організацією УТМР та ентузіастами та прихильниками ідеї відродження та становлення першої національної породи мисливського собаки - українського карпатського гончака.
Ентузіасти відродження вже гуртуються на форумі мисливського Інтернет-порталу “huntingukraine.com”, на базі якого створена і веб-сторінка присвячена цій породі “www.gonchak com.”
На думку власників цих собак український карпатський гончак поєднує в собі якості лайки та гончака, робота якого вражає своєю красою, зручністю та результативністю.
У зв"язку із цим звертаємось до Вас із проханням здійснити наступне:
1.Розробити та затвердити тимчасовий стандарт українського карпатського гончака та його видів, як вказівника для експертів та власників цих собак при роботі із ними.
2.Вирішити, спільно із УТМР та спеціально уповноваженим органом у галузі лісового та мисливського господарства, на період проведення роботи по відродженню та реєстрації собак цієї породи, питання про тимчасову реєстрацію наявного поголів"я, хоча би з первинними родоводами і видачі власникам цих собак документів на право полювання з ними (паспортів) та обліку і контролю в"язок собак цієї породи, видачу документів на племінну діяльність.
Без затвердження цього хоча б тимчасового документа – стандарту та дозволу на видачу родовідних документів та реєстрацію цих собак та в"язок неможливо проводити ефективну роботу з відродження породи, яка вже існувала на теренах нашої держави. Підтвердженням цього є кінологічні монографії відомого вітчизняного кінолога Ю.Букатевича (публікація 1986 і раніш публікації) “Мисливське собаківництво ” яка дає точний опис цієї невизнаної породи і зазначає що станом на 1.01.1985 р. в Україні було 19 карпатських гончаків, так згідно племінної книги цього періоду в відрізку між 1950 і 1976 роком було обліковано і взято в племінну роботу 7 карпатських гончих. Неможливо без цих документів приймати офіційно участь у виводках, виставках, випробуваннях та змаганнях.
Як приклад можна навести той факт, що затверджено і діє тимчасовий стандарт для східносибірських лайок, щодо яких даний час проводиться успішна робота і вони показують непогані результати на кінологічних заходах.
3.Розробити і затвердити тимчасові правила для випробувань цих собак щодо їх мисливських якостей, або дозволити випробування цих собак на перехідний період по правилам випробувань гончих та лайок по різних звірах, визначити профільний вид тварин для цієї категорії собак, якими на нашу думку має бути перш за все заєць, лис, кабан, лось, олень, фазан на яких історично полювали із собаками цієї породи, та інших звірів та птахів, як за універсальність.
4.Доручити обласним осередкам та відділенням ФМСУ та при проведенні кінологічних заходів виставок, виводок, випробувань змагань, виставляти та оцінювати цих собак, з метою напрацювання матеріалів необхідних для подальшого формування єдиного стандарту та відібрання до племінної роботи кращих представників породи.5.Доручити відповідним обласним осередкам та відділенням ФМСУ взяти на контроль проведення племінної роботи із собаками цієї породи, надавати їх власникам практичну та методичну допомогу при проведенні цієї роботи та здійснити перепис наявних на їх територіях собак цієї породи.
6.З метою популяризації цієї породи через фахові видання продовжити публікацію статей про цю породу, з сторінок газет та журналів звернутись до власників цих собак, з метою подальшої реєстрації останніх та обліку.

З повагою та надією на розуміння,
Прихильники відродження породи Українського карпатського гончака і становлення її як національної породи.
За дорученням ініціативної групи.
Винар В.
Нагребецький С.
Лемеш М.

[бригадирь]

[бригадирь]

Для майбутніх заводчиків першої національної мисливської породи і шанувальників полювання з ними !!!


Завдяки Федерації мисливського собаківництва України, під супроводом еспертів кінологів, розпочато роботу з розведення і відбору собак породи українських гірських карпатських гончих. Сфомовано тимчасовий стандарт... Розпочато перші випробування собак цієї породи. Спільно з ФМСУ здійснено і ще заплановано ряд в"язок собак цієї породи. Вже є щенки і плануються ще ... На черзі організація племінних осередків у регіонах України. В зв"язку із цим пропозиція до відповідальних мисливців хто бажає стати власником Українського карпатського гірського гончака, стати учасником регіонального монопородного клубу цієї породи та увійти в історію вічизняної кінології і взагалі отримувати незабутні враження від полювання з собакою цієї породи заздалегідь звертатись до представників ініціативної групи для планування організації у регіонах племінних осредків, рівномірного поширення собак певних ліній у регіонах. тел. 097 513 90 28 Василь (Львівщина) тел. 067 602 09 51 Едуард Іванович (Закарпаття) тел. 067 380 50 62 Сергій (Хмельничина) У розрізі окремих регіонів (Вінницька, Франківська , Тернопілська, Волинська, Житомирська), де вже є представники породи бажано для подальшої племінної роботи завезти собак інших ліній

[бригадирь]

[бригадирь]

Мова про «карпатців», або Український Карпатський Гончак (з журналу Полювання і Риболовля)


Біля потоку, в густому, зарослому терном чагарнику роздався дзвінкий голос Ради, його доповнив своїм безперервним заливом Рекс. Музика гону понеслась ехом від одної гори до іншої. Молодий дик пішов крутим схилом до вершини, саме туди, де стояв на лазу Гриць. Він не підвів старання колективу, адже поки «обрізали» сліди, немало сил потратили – влучним пострілом перервав стрімкий хід звіра. Почали сходитись мисливці. Василь взяв на повідок своїх собак, які тріпали гінного звіра і погладивши їх з усмішкою і якоюсь невимовною радістю на душі промовив: «Хороші карпатці!». Такі слова все частіше доводиться чути не тільки від мисливців-власників українського гірського або карпатського гончака, а й від тих, хто просто бачив роботу цих «чорних песиків». Український Гірський Гончак (УКГ) сьогодні знаходить все більше своїх пошановувачів як серед мисливців гірських масивів Карпат, так і північних та центральних регіонів України. Про цю унікальну, першу українську, не побоюсь цього слова, НАЦІОНАЛЬНУ породу ми поговоримо з мисливцем та палким шанувальником УКГ - Анопрієнком Едуардом Івановичем. - Почнемо нашу розмову з трішки підступної ноти. Зараз є дуже багато скептиків які піддають сумніву, що УКГ – це ніяка не порода, це навіть не породна група і про неї не варто вести ніякої мови. Також стверджують, що УКГ це помісі місцевих собак з коповами, литовськими та латвійськими гончаками. Що ви можете сказати з цього приводу? - На цю тему нам – карпатцелюбам, доводилось дискутувати не з одним десятком людей, і завжди ми наводили їм факти. Так, в архівах були знайденні племінні книги мисливських собак за 1950 – 1976 роки, де написано, що за цей період серед численних порід мисливських собак на племінний облік було поставлено 7 карпатських гончаків. Також було відшукано свідоцтва видані обласним УТМР Закарпаття на карпатського гончака у 1973 році. У 80-тих роках експерт-кінолог Всесоюзної категорії Ю. Букатевич в своїй книзі «Мисливське собаківництво» описав на той час ще не визнану породу - карпатську гончу. Також вказав, що станом на 1985 рік на обліку стояло 19 карпатських гончаків. Про цю породу також знали за часів СРСР і за межами України, оскільки опис породи карпатського гончака був надрукований у книзі відомого російського заводчика-селекціонера російських гончаків Дмітрієва. Підтвердженням цих описів є численні фотографії тих років полювань з УКГ. Ми не виключаєм того, що УКГ має спільне походження з трансільванськими, литовськими, словацькими гончаками, адже всі вони колись розвивались як єдина група, але вже понад століття УКГ розвивається як самостійна порода!- 23 травня 2012 року відбулась визначна подія - був прийнятий тимчасовий стандарт УКГ Федерацією Мисливського Собаківництва України. Що ви можете сказати щодо відповідності цього стандарту до більшості поголів'я карпатців і чи маєте ви якісь зауваження чи побажання до нього? ТИМЧАСОВИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНСЬКОГО КАРПАТСЬКОГО ГОНЧАКА (УКГ) УКГ – собака міцного та міцного-сухого типу конституції. Висота в холці у вижлеців 50-63 см, найбільш бажаний 58-59 см; у вижлиць 50-60 см, найбільш бажаний 55 см. Індекс розтягнутості 104-110 см. Масть чорна з різко виділеними рудими підпалинами на морді, іноді вухах, надбрівних дугах, грудях, внутрішній і зовнішній стороні кінцівок, на пальцях, на нижній стороні хвоста майже до половини його довжини. Допускаються і не є недоліком малі білі плями на грудях, лапах, кінці хвоста. Шерсть на голові, ногах і вухах коротка шовковиста, на решті тіла довша (до 5 см), жорстка, щільно прилягає до тіла. Рівна без хвилястості та завитків. Підшерстя добре розвинуте. Шкіра, м'язи, кістяк. Шкіра щільна, еластична без зморщок. Мускулатура суха, добре розвинута. Кістяк міцний. Голова клиноподібна, пропорційна, невелика, суха. Губи щільно облягають щелепи, без брилів. Черепна частина чуть більше морди. Виражені надбрівні дуги. Виражений перехід від лоба до морди. Мочка носа чорна, широка. Очі темно-карі, середньої величини з косим розрізом вік, білок ока прихований, краї повік темні. Вуха тонкі, висячі в формі трикутника, кінці трохи заокруглені, середньої величини, переднім краєм прилягають до голови, посадженні трохи вище лінії очей. Зуби та прикус. Зуби міцні, рівні, білі. Прикус ножнецеподібний. Зубна формула повна. Шия середньої величини м'язиста, досить широка, в розрізі овальна. Груди широкі, глибокі, ребра спущені до ліктів і нижче. Живіт піднятий вище лінії грудей. Спина пряма, м'язиста. Круп широкий, трохи похилий. Передні кінцівки прямі, сухі, костисті і м'язисті, при огляду спереду прямі і паралельні. Відстань від ліктів до кінця лап дорівнює половині висоти собаки в холці. Розріз передпліччя овальний, лікті поставленні назад. Задні кінцівки сухі, костисті і м'язисті, при огляду ззаду – прямі і паралельні. Кути з'єднань стрибкових суглобів добре виражені. Лапи овальні або круглої форми, пальці стиснуті, кігті чорні, спрямовані в землю. Хвіст шаблеподібний, в основі товстий, до кінця тонкий (морквою). Довжина хвоста - до стрибкового суглоба. В стані спокою опущений і витягнутий шаблею, в збуджені витягнутий дещо лінії спини. - Так, справді, 23 травня 2012 року відбулась визначна подія для нашої вітчизняної мисливської кінології . Федерацією Мисливського Собаківництва України був прийнятий тимчасовий стандарт Українського Карпатського Гончака! Це було досягнуто завдяки плідній роботі ентузіастів-карпатцелюбів та спеціалістів фахівців ФМСУ! Останьою каплею, яка сприяла прийняттю стандарту, мені здається, була участь УКГ в ІІІ Всеукраїнській Спеціалізованій Виставці гончаків, на якій було описано 16 УКГ. Це була уже не перша виставка карпатців, але саме на цій виставці було представленні кращі однотипні представники породи.Особливо хотів би подякувати за пророблений обсяг робіт в описі поголів'я, їхній експертизі та подальшій роботі з УКГ Голобченку А. К., Домашовцю О. І. , Дмітрієвій З. Б., Солов'ю М.А., Ногасу А. Я., Шабранській Н. С. Завдяки цим людям на даний час УКГ не тільки отримав стандарт і офіційне визнання, а також можливість легального полювання їх власників, адже за законом «Про мисливське господарство та полювання» є заборонено використовувати собак на полюванні без документів невідомого походження. Тепер же, кожен власник УКГ може привести вихованця на огляд екстер'єру для підтвердження його породності та отримати відповідні документи: паспорт ФМСУ, довідку про походження. Також на даний час уже офіційно реєструють в'язки УКГ, а народженні цуценята отримують після огляду експертом щенячки та клеймо. Стосовного самого стандарту, то він точно описує породу. Дуже правильним було те, що межі висоти в холці були надані в широких межах з вказанням бажаного зросту. Це дасть змогу використовувати в племінній роботі як малий, так і великий тип УКГ. - Постає питання, в чому ж полягає унікальність УКГ, крім того, що це наша національна порода. Які в нього робочі якості, на кого з ним полюють і чим він відрізняється від всіх інших гончаків? - Говорять, що універсальних собак не буває, але УКГ саме є такою універсальною собакою. Це таке собі поєднання робочих якостей гончака, лайки і спанієля. Хіба, що в нору не може влізти, але пробує (сміється)! Тепер по суті, з УКГ полюють на різних тварин, але профільними тваринами для нього є: кабан, коза, лисиця та заєць. Хоча багато людей використовують карпатців і на полюванні на фазана в ролі сполохувача, і на качку в ролі апортувальника, і на куницю чи білку. Також успішно використовують карпатців при пошуку підранків – робота по кров'яному сліду.УКГ як і подобає гончаку, переслідує звіра дзвінким милозвучним голосом по сліду. Але відрізняється від звичних нам гончаків зайце та лисогонів відсутністю великої в'язкості. Оскільки УКГ- це в першу чергу собака для загінного колективного полювання. УКГ не буде гонити звіра, який уявив себе марафонцем і побіг в інший район. Але не кине переслідувати звіра, який ходить невеликими кругами. Це може звучить трохи дивно, але таке відмічається з всіх нам відомих порід, лише в УКГ! Також, хотів б відмітити в УКГ таку якість як велика добутливість. Це, можливо, пояснюється тим, що при пошуку звіра УКГ не бігає стрімголов по угіддях, а обшукує місця його найбільш імовірного перебування. Наявність хорошого чуття у карпатців дозволяє їм швидко знайти і розібратись у нічних слідах та побудити звіра, а при переслідуванні не втрачати його. Більшість власників карпатця говорять, що ще не перебачивши звіра, завжди можна визначити по кому іде гін. Оскільки УКГ кожного звіра переслідує з інакшою силою та частотою віддачі голосу. А ще, хотів би відмітити таку якість у карпатців, як вірність віддачі голосу. Цей гончак не знає, що таке добір. Він віддає голос тільки по сліду, який добре пахне. Це є дуже добре під час полювання. Адже мисливцю легше орієнтуватись де саме знаходиться звір, тим більше, що переслідує карпатець гінного звіра дуже парато. - Разом з прийняттям тимчасового стандарту УКГ було складено бонітувальну відомість для цієї породи. На вашу думку, чи відповідають профільні звірі зазначені в бонітувальній відомості і сучасні правила випробувань по цих тваринах для УКГ? - Ще раз повторимось, УКГ досить універсальна собака, яка може працювати практично по будь якій дичині. Просто специфіка роботи в них буде трішки відрізнятись. Але давайте вернемось до бонітувальної відомості. За основний диплом, що підтверджує робочі якості у бонітувальній відомості зазначений диплом отриманий по кабану, лисиці, зайцю. За універсальність - диплом по кров'яному сліду. Робота УКГ по кабану нічим не відрізняється від роботи лайки, хіба що переслідує звіра по сліду з голосом, а лайка ні. Тому отримання диплому по кабану УКГ не складе ніякої складності. До речі, на даний час уже є карпатці з дипломами по кабану вольєрному ІІ та ІІІ ступення! А от робота УКГ по зайцю і лису трішки відрізняється від звичайної роботи по цим тваринам, до якої звикли більшість гончатників. Як я говорив уже раніше, якщо звір не буде тікати від переслідування малими колами, а буде іти досить далеко від місця підйому, карпатець перестане переслідувати дану тварину. В цьому ж «ізюминка» даної породи! Тому отримати диплом УКГ по теперішніх правилах випробувань по цих тваринах практично не реально. Я вважаю, що в майбутньому нашими вітчизняними експертами-кінологами будуть розроблені нові правила випробувань карпатців по зайцю та лисиці, де не буде робитись головна ставка на в'язкість, а більше на добудливість. Також, в бонітувальній відомості є дуже позитивний момент, який врахували наші шановні експерти-кінологи. Це те, що для УКГ може отримати будь який племінний клас незалежно від кількості предків! Це є дуже правильно, оскільки порода тільки почала своє офіційне існування! - На даний час, коли УКГ має відкритті двері для свого подальшого існування, які ж шляхи розвитку цієї породи мають бути в подальшому, які настанови ви можете дати як для теперішніх так і для майбутніх власників УКГ, до чого їм прагнути та куди рухатись? - За розвиток УКГ серйозно мисливці-ентузіасти взялись якихось останніх 5-7 років. Все починалось з відшукувань представників породи. Тоді вдалось відшукати не більше 30 представників. Зараз же, поголів'я УКГ налічує понад 150 собак. В планах на найближчі 5 років доростити поголів'я УКГ до 500 особин. Девести за цей час кількість дипломованих собак хоча б до 25%, а кількість представників з оцінкою на виставках та виводках «дуже добре» і «відмінно» до 75%. Також планується створення Монопородного клубу Українського Карпатського Гончака. Ну, а в дальніх планах - визнання УКГ FCI. Єдине, до чого закликаємо всіх теперішніх і майбутніх власників УКГ це давати хороше виховання і нагонку вашим вихованцям та регулярно відвідувати різні кінологічні заходи. А заводчиків УКГ - не забувати про особливості племінного підбору пар, допускати до племінного відтворення тільки класних собак, дотримуватись правил ведення документації, дослухатись до думок та порад експертів-кінологів! - Поки що поголів'я УКГ є не дуже чисельним, тому бажаючим завести собі карпатця буде, мабуть, трохи важко знайти заводчиків цих собак. Де саме в Україні найбільш поширені УКГ та кого з заводчиків ви можете виділити? - На даний час найбільше карпатці поширені серед мисливців західного регіону. А саме у Волинській, Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Рівненській областях. Особливо чисельними та сильними є осередки Закарпатської та Хмельницької областей. Також заводчиків карпатців можна знайти у Житомирській та Вінницькій області. Якщо говорити поіменно, то можна відзначити таких заводчиків УКГ, які досягли особливо великих успіхів у розвитку породи: Анопрієнко Е., брати Винарі, Лемеш М., Нагребецький С. - Велике спасибі вам за розповідь, пане Едуарде. Успіхів вам у подальшій роботі з УКГ та нехай ваші вихованці вас радують! - А я від нас хотіли би подякувати тим людям, які стояли з нами тоді, коли ми по крупинках збирали інформацію про УКГ та самих представників породи, які допомагали як фінансово так і морально підтримували. Зокрема Вороничу В. (vasуl eger), Винару В., Мазютинцю Я., Ногасу Я.. А також подяка інтернет ресурсу мисливців і рибалок huntingukraine, який нас всіх об'єднує! Особлива подяка Федерації Мисливського Собаківництва України за підтримку та повсякденну допомогу в розвитку УКГ! Суховецький Роман Форум шанувальників Українського Карпатського Гончака

[бригадирь]

Хустянськими стежками

З паскудним відчуттям зрадництва, я сів до машини і поїхав порожньою вулицею села. Із-за воріт у слід автівки дивилась пара вірних очей чотириногого друга. Ару довелося залишити вдома. У дворі Владіка (Електрик) горіло світло, а з кухні тягнув приємний аромат свіжозвареної кави.
- Давай заходь – Владік махнув рукою, запрошуючи до хати.
Підперши голову рукою і позіхаючи, я сьорбав гарячий напій, чекаючи на останні приготування друга.
Позакидавши речі в багажник і перевіривши чи бува чого не забули, ми сіли в тепленький салон і з пробуксовкою рвонули на зустріч новим враженням.
Світло фар зустрічних автомобілів раз по раз боляче било по очах. Було ще зовсім темно. Оскільки треба було подолати щось біля 120 км, виїхали раненько. За жвавими теревенями час збіг швидко і от машина зупинилася біля воріт Бригадира. Напівсонний газда запросив у дім. Сіли на кухні і дочекалися ще двох мисливців, один з яких (Korefan) виявився теж нашим форумчанином.
Нарешті компанія в зборі, та як виявилось, треба було ще трохи проїхатись машиною. Ніхт проблем, забили вщент багажник, посідали в машину, собак на коліна і газу поближче до угідь. Зупинились біля дому дяді Колі, у дворі якого нас вже чекала друга половина мисливців. Міцне рукостискання, швидке знайомство і от нарешті – угіддя.
Мороз злегка кусав за обличча, а скрипучий сніг приємно хрустів під ногами. На невеликому містку бригада розділилась. Бригадир, Корефан і Михайло разом з чотириногими помічниками Найдою і Бондийом пішли в загінку, а решта гуськом потопали на номера.



Дядя Коля по одному розклав номера і всі застигли в очікуванні. Не встиг я притоптати сніг біля дерева і покласти рюкзак під кущ ожини, як вранішню тишу розсік постріл з сторони перших номерів. За якусь мить другий. І знову все стихло, лиш пару синичок попискуючи стрибали між гілками невеликого граба.
Раптом вухо вловило якийсь не то гул, не то гавкіт, що наче пробував перелізти з-за високого гірського хребта. Прислухаючись, я стягнув з вуха шапку. Так і є, собаки погнали. Та гін був десь дуже далеко і потихеньку все знову зтихло.
Зліва, за рівчаком, зазвонив мобільник.
- Ага, зрозумів... Ну, молодці... Добре, переходимо.. – уривчасті фрази дяді Колі дали мені зрозуміти, що перша загінка скінчилася і що не порожняком. Наш Бригадир, після відмінної роботи собак, добув перший трофей.





- Славко доганяй! – пролунав голос дяді Колі.
Опустивши курки своєї БМ-ки і закинувши на плечі рюкзак, я покрокував слідами бувалого мисливця.
Йти було важко, досить крутий підйом і сніг з настом давали про себе знати. Хапаючи ротом повітря, подумки проклинав пачки, колись давно, викурених сигарет.
От і поворот серпантинної лісової дороги. Вниз по склону знайомий ланцюжок лисячих слідів. Дядя Коля без слів показав пальцем у землю. Я кивнув на знак того, що зрозумів – тут мій номер. Мисливець моргнув правим оком і покрокував далі дорогою.
Я, намагаючись якомога менше рухатись, водив навкруги очима. Переді мною відкривались казкові краєвиди. Великі і малі хребти карпатських гір. Далекі, ледь помітні за туманною димкою, полонини. Засніжена долина, з невеликими хащинками і балочками. Все це в купі викликало відчуття спокою і духовної насолоди. В такі моменти хочеться взяти в руки камеру з ОТАКЕННИМ об”єктивом, щоб охопити весь цей шедевр матінки-природи. Але ніякий фотоапарат не взмозі в повній мірі передати всю ту велич, яку бачиш перед собою.





Роздуми на тему „Вічне”, перервало гоп-гоп внизу і в той же час око помітило чорного песика, що біг понад балку. Загінка підходила до номерів. Лиса не було. Закинувши рушницю на плече, я, не перестаючи милуватись тим всім що бачило око, чимчикував по засніженій дорозі на сусідню гору. Крайні номери вже були там, зчисчаючи сніг з заметених столу і лавиць. Зум на максимум і от вони ніби переді мною.



По дорозі фотографую сліди зайців. Вже повним ходом паруються, бігають по двоє.





Нарешті ноги і мене винесли до столика, зробленого турботливими руками місцевих мисливців.
Оскільки годин було не багато, щось біля десяти, то довго розсижуватися не збирались. Так, перехилити по штамперлику (маленький стаканчик) і далі. Та не встигли сказати й першого тосту, як по долині покотилася казкова пісня Найди. Десь за пагорбом почався гін, який віддалявся у протилежному напрямку. На схилі дальньої гори шмигнула тінь лиса і через пару хвили, по тому самому місці пробігла, заливаючись власним гавкотом, Найда, перебігла через хребет і щезла з виду. За якихось пару хвилин, собака зійшла зі слуху.
- Ну що, викладайте все з рюкзаків, - сказав Бригадир – будемо чекати собаку, а на то піде трохи часу, якраз встигнемо пообідати.
Шіковно (швидко) розпалили багаття, спекли сальця, накрили на стіл і покотились мисливські байки про минулі тутешні полювання.









За жвавими розмовами пробігла добра година, а собака все ще не вернулася. Потрубіли трохи в стволи.



Та все було марно. Почали потроху прибирати зі столу, аж раптом хтось крикнув „Тсить”!! І в ту ж мить всі почули наростаючий знайомий гавкіт. Всі похапали рушниці, а я... фотоапарат :laugh: . І ось що вдалося відзняти...

http://www.youtube.com/watch?v=fm7TF1-Ppn0
Ролик порізав (ненормативна лексика і все таке )

Лис, зробивши колосальний круг, вернувся назад.
Бригадир робить свій „фірмовий” кадр...



Прибравши зі столу ми рушили далі, сфотографувавшись на згадку





І знову черговий підйом у гору. Здається Електрик трохи втомився



Знову очікування на номері, коли кожен шорох, мов гуркіт, примушує здригнутися все тіло.


дядя Коля...


Але й ця загінка нічого нам не подарувала.
Вирішили перейти ще на одне місце. Гора, з одного боку поросша густою щіткою молодих грабків, явно виділялася на загальному фоні. Цей схил гори був обернутий в сторону сонця і коричневі вигрівки вказували на велику ймовірність зустрічі із звіром. Піднятися на неї було не легко. Підтанувший сніг і мокра глина в парі з дуже крутим схилом робили свою справу. Йшли буквально на чотирьох. Наш Електрик декілька разів з”їзджав на п”ятій точці, доки добрався до свого номера. Я став на гранці, метрах в 100 від нього. Тут сторона гори переходила у наступний хребет і з обох боків від мого номера були круті схили. То ж я міг добре чути, а частково і бачити, що робилося навколо мене. Трохи ближче до Електрика стояв дядя Володя.
Не знаю скільки пройшло часу та от вухо вловило таку бажану нотку собачого гону, який явно наближався у мій бік. Руки затремтіли, як в перший раз, порція адреналіну виплюхнулася в кров і потекла по венах у всі закоулки організму. От щось шурхнуло, тріснула суха гілочка, а трохи нижче по схилу заливаючись гриміли дві собачки. Хвилювання досягло свого епогею, та лис якимось чином відчув небезпеку і не вийшов на самий верх, а крутнув у бік і пішов понад саму гранку, повівши собак на черговий круг. Гін розливався всіма переливами, відбиваючись ехом від сусідніх схилів. Ліс буквально гудів.. Оббігши схил, на якому я стояв, з іншого боку, лис перейшов через хребет метрах в 80-ти лівіше і вийшов на Володю. Два постріли розсікли повітря, потім прогриміли ще два, перекотились через сусідню гору і щезли десь за зворем.
- Готов, - почувся голос Електрика
Подумки вітаю товариша з полем. Дядя Володя робить йому фото на згадку



Зміщаємось трохи нижче по схилу і знову тишу зимового лісу порушує завзятий гавкіт чорних гончаків. Десь там, за хащиною, де стояв Мишко, чутно один за одним три постріли. Знову озвались собачки і на протилежному схилі, до якого метрів 70 я помічаю якийсь мельок. Так і є, понад гущачок бігла руда бешкетниця. Далекувато, а в стволах всього лишень „1”-ка, самий грубий дріб, що знайшовся у мене дома в закромах :blush: . Вирішую стріляти, хоч і далекувато. Після першого постілу лисом крутнуло, та вона все ще продувжує сунути вверх по схилу, тягну вдруге, та лис продовжує йти. Позаду гін продовжується і за яром лунають ще чотири постріли. Йду дивитись на те місце, де стріляв по лисиці. Не вірю що промазав. Так і є, все таки влучив



Підтягнувся Мишко, який теж стріляв по цій лисиці і теж добряче її пошкрябав. Разом з Володьою вони пішли по сліду і виявили, що за якихось 200м лисиця понорилася, як і та, котру стріляли за яром.
День хилився до кінця. Виглянувше в обід сонечко вже торкнулося вершини дальнього гірського хребта. Треба було повертати на село. Взявши собак на повідки, Володя з Мишком вирішили прогнати ще одну хащину. Я на всяк випадок став на номер на самому хребті і згори дивився на загінку. І не дарма, гарний зайчик вискочив з хащі, видерся по схилу на верх, перескочив через хребет і боком оббіг мене метрах в сорока. Стріляти я не став, лиш жартома провів його стволами.
Внизу вже чекала половина нашої компанії. Роблю фото села в долинці, заворожуюча картина. Фото звісно невзмозі того всього передати.



В село прийшли під вечір. Дядя Коля люб”язно запросив до хати. Тепленькі голубці на столі напевно не забуду ніколи. Ну дуже смачні були.
Вже тільки вдвох з Електриком на завершення, посиділи і в Бригадира, поспілкувались трохи і вже затемна вирушили на Ужгород, дорогою знову і знову переживаючи хвилюючі моменти полювання з карпатцями.


Епілог.

Тут хотів би трохи узагальнити власні думки, стосовно тої роботи, за яку взялися наші хлопці. Якісь офіційні висновки робити я не беруся. Досвіду роботи з гончаками у мене нема ніякого. На такого роду полюванні я був всього два рази і умови обох полюваннь дуже різняться. Але саме головне, що я хочу написати, так то то, що ця порода не тільки заслуговує на існування, але й ПОВИННА бути визнана, бо гріх позбавляти цих собачок такого великого щастя – як полювання. І бодай вони тристо разів поступаються голосами РГ і РРГ, то з яким завзяттям, з якою виносливістю долають суворі гірські хребти, гонячи звіра, робить їх незамінними в цих природніх умовах. Суперечки стосовно того яка порода гончаків краща, а яка гірша, я залишу більш досвідченим людям, але особисто я буду ревно слідкувати за розвитком подій навколо чорних песиків і якщо зможу чимось помогти в легалізації цієї породи, то обов”язко це зроблю.

[vasyl eger]

Приєднуйтеся до відродження нашої єдиної породи...

Впродовж останніх 30 тисяч років жили разом на Земній кулі Людина неандерталець та Людина розумна. Собака прийшла до Людини в пошуках їжі та захисту і почала допомагати людям. Завдяки своєму нюху, вона стала добрим помічником під час полювання, доброю допомогою у виявленні ворога. З того часу Людина співпрацює із псами і тим самим еволюціонує з найбільш цінними їх екземплярами. Тепер ми маємо сотні різних видів псів – добре сформованих та визнаних, зареєстрованих та незареєстрованих, над якими ведеться робота у вдосконаленні їх порід.
До таких ще не зовсім сформованих порід належить наш Карпатський гончак. Останні десятиліття цією породою ніхто серйозно не займався, відповідно про неї забули і вона розчинилась у такій великій кількості собак мисливських порід.
Нині майбутнє карпатського гончака також важко визначити. Професійних кінологів та псарів у нас обмаль, зрештою, ніхто не хоче займатись цією малоприбутковою справою, особливо коли мова йде про виведення нової породи гончака.
Тому, ми, шанувальники УКРАЇНСЬКОГО ГІРСЬКОГО ГОНЧАКА, й зібрались тут. Ми не тільки мріємо, а й практично намагаємось зробити все можливе, аби популяризувати та вдосконалити, а після, можливо, й зареєструвати карпатця. Звісно, для нас не головне світове визнання нашого чорного гончака, більшим же пріоритетом є його збереження та розповсюдження. Ми віримо, що це нам вдасться, а навіть якщо й ні, то принаймні мусимо передати нашим послідовникам усі знання про цю породу.
Наша мисливська порода собак є фундаментальною частиною української мисливської культури . Тому закликаю всіх ВАС не бути байдужими, а допомогти нам у цій непростій та дуже цікавій роботі – відродженні та виведенні вітчизняного мисливського пса.

Успіху усім нам!

SUPERR brygadyr . ya dumav sho zagubyv cyu stayu .
dyakuyu sho znajshov .

[бригадирь]

То Ти писав?

[собаколюб]

стаття з газети "полювання та риболовля"

Статистика ранений собак кабаном


Интенсивность кабаньих охот в Германии позволяет собрать и использовать обширную статистику, которая будет полезна и нашим охотникам-собаководам. Только за сезон 2010/2011 гг. журналом WILD UND HUND был получен 251 отзыв о травмах собак, нанесенных дичью. В 95 % это кабан, в 30 % - уже раненый охотниками.
В целом, данные статистики отвечают принятой в Германии практики кабаньих охот. Большинство травм было получено во время облавных охот, животными, работавшими в своре (167) или в одиночку (81). Три собаки были травмированы при поиске и доборе подранка.
Статистика пород также отвечает, сложившейся в современной немецкой охоте структуре свор. Наибольшую группу травмированных собак (102) образуют терьеры разных пород: прежде всего ягдтерьеры (46) и их помеси (40). Легавые (Vorstehhunde) (68) и «ищейки» (Stoeberhunde/Bracken) (69) образуют две практически равные группы. В них лидируют, соответственно немецкий дратхар (31 сообщение), за которым следуют немецкие же курцхаар (10) и лангхаар (10), малый мюнстлендер (9) и немецкий вахтельхунд (порода, подобная спрингер-спаниелю) (36), которого относят к «ищейкам». Собственно «гончие» представлены словацким коповым (11), близким трансильванской гончей и легендарному «карпатскому гончаку», также немецкими кровавыми гончими (8) и различными помесями (14). Среди прочих пород обнаружился текель – маленькая ищейка из Трансильвании, о которой следует рассказать отдельно (6), ретривер (5) и даже одна лайка.
Известно, что в Германии своры для кабаньих охот обычно составляют из высоконогих и низконогих собак. Внутри своры, управляемой псарем, практикуется специализация. Для поиска дичи в обширных лесных массивах используют собак способных к самостоятельной работе вдали от хозяина. Обычно, это крупные высоконогие животные, бракены и вахтели. Их же предпочитают для работы в камышах – они могут ходить по воде там, где терьерам придется уже плавать. Однако, этим собакам – за исключеним гончих, может не хватает злобы к зверю, чтобы поднять стадо, держащееся где-нибудь в чаще. Хорошие гончие могут также преследовать зверя самостоятельно. Но, допускать крупное, менее верткое, а значит – более уязвимое животное к такой работе опасно. Для этого и служат терьеры, котрых немцы называют «двадцатиминутными собаками», за привычку регулярно возвращаться к хозяину. Поэтому их можно направлять. Непосредственно при себе псарь старается держать еще пару собак, которых можно направить на животное, отделившееся от группы. В зависимости от сценария охоты работают от пяти-шести до десяти-двенадцати собак. В такой работе важно качество европейских собак о котором у нас забывают - не гнать косулю, которая как раз и держится на краю лесных массивов. Погнав ее, свора вырывается из-под контроля.
Теоретически, высоконогие, крупные и менее верткие собаки должны подвергаться большему риску ранений кабаном. На практике, это не подтверждается. Если исходить из стоимости услуг ветеринара, то основная масса работы врача приходится на собак ростом в холке от 33 до 65 см. Все зависит от индивидуальных качеств животного, его злобы к зверю. Так, среди гончих/ищеек, животные, работающие в одиночку были травмированы в 62 % случаев, относящихся к данной породной группе. Среди терьеров и легавых, собаки, работавшие в своре, были травмированы соответственно в 68 % и 37 % случаев по данным породным группам. Среди трвавмированных собак суки составляют 37,1 %.
Из травмированных собак восемь (5 терьеров, 2 бракена/гончих, 1 легавая) погибли: смерть стала следствием в основном множественных ранений нанесенных в грудь и в бок. Вероятно, собака оказалась перед зверем и не смогла отступить после первого удара. В целом около 30 % собак были травмированы с опасностью для жизни и выжили только благодаря медицинской помощи. Сразу упомянем о стоимости услуг ветеринара: в половине случаев она ниже 230 евро, в 20 % случаев в пределах 250 – 300 евро. К чему это я? А к тому, что защитный жилет для собаки в зависимости от модели и размера, предлагается в Германии по цене от 200 до 400 евро. Вместе с тем, 20 % случаев потребовали расходов свыше 750 евро, а 10 случаев – свыше 1000 евро, то есть лечение обходилось дороже хорошей собаки. В 55 % случаев владельцы травмированных собак сами оплачивали лечение, в остальных случах – доплачивали участник охоты.
Теперь о статистической эффективности защитных жилетов для собак. Без защитного жилета ранения нанесенные собаке в область грудной клетки сбоку составляют 23 %, спереди – 15 %, в область живота 17 %, в бедра и задние ноги – 26 %. Большая доля ранений, нанесенных сзади, объясняется тем, что собака уклоняется от атаки кабана, а кабан при таком сценарии, естественно, оказывается быстрее. К сожалению, до настоящего времени в продаже отсутствуют защитные жилеты, эффективно прикрывающие собаке бедра.
Из предыдущих публикаций на данную тему мы уже знаем, что жилет может быть пробит клыком кабана. Так, собака породы курцхаар в жилете модели Hunde-Navy, в общем-то имеющем хорошую репутацию, подверглась атаке свиньи массой 80 кг. Животное нанесло в область прикрытую жилетом семь ударов, из которых один пробил жилет в области шеи насквозь, остальные лишь порвали обшивку жилета (см. фото 2). Собака была легко ранена, но без жилета свинья вспорола бы ей шейную артерию. Глубина проникновения оружия кабана, даже если оно пробивает жилет, заметно меньше, чем без жилета.
Из статистики нападений следует, что в группе терьеров, работали в жилетах 43 % собак, в группе гончих 21 %, в группе ищеек 17 %. Из всех сообщений о ранениях 151 оповещало о собаке без жилета и 76 – в жилете. Эффективность жилета заметна и по срокам выздоровления собаки. Из 57 собак, серьезно травмированных в жилете, 65 % были работоспособны уже спустя три недели, 10 % нуждались в лечения дольше восьми недель. Из 151 собак, травмированных без жилета 55 % были работоспособны уже спустя 3 недели, а 17 % нуждались в лечении дольше 8 недель. 38 % собак травмированных без жилета и 42 % собак, травмированных в жилетах, становились работоспособны уже спустя одну-две недели.
Производители жилетов активно осваивают новый рынок. Так, в нынешнем сезоне появились новые модификации хорошо себя зарекомендовавших жилетов Protect Pro и Hunde-Navy. Так, наряду со стандартными – трехслойными жилетами Hunde-Navy производитель предлагает на заказ для крупных собак пошив более прочных четырехслойных жилетов. Крупная собака имеет большую массу и инерцию, поэтому более уязвима, чем мелкая и легкая в таком же жилете. При цене от 250 до 400 евро немецкий Hunde-Navy обходится дороже подобного по качеству французского Protect Pro (235 – 300 евро).
В ассортименте охотничьих товаров известной у нас торговой компании также появился защитный жилет Dog Angel, цена его в Германии 170-210 евро, у нас будет дороже. Однако, по отзывам пользователей, его качество оставляет желать лучшего: материал и покрой сковывают подвижность животного, также короткие «рукава» жилета натирает кожу в подмышках передних лап.
А. Лисогор

[бригадирь]

На Берегівщині пройшов перший фестиваль мисливців


У селі Бадалово на Берегівщині відбувся І-й мисливський фестиваль на Закарпатті.

Різноманітних тематичних фестивалів на Закарпатті проводиться вже вдосталь. Але суто мисливський — вперше. Його провели у селі Бадалово, у неділю.

Розпочався він з показу мисливських порід собак. Очікувалося, що їх буде більше, однак не всі змогли привезти своїх улюбленців. Оцінювали собачу породу експерти з мисливського собаківництва з Ужгорода Павло Чернов та Людвіг Потіш.

Серед переможців — Йосип Осускі (с. Великі Береги) і його угорські віжла Гульда, Атілла Зенич (м. Берегово) та його веймарська віжла Аксель, Ромео Кноблох і його лайка Твіст (с. Бадалово) та інші. Варто відзначити і українських карпатських гончаків, які теж отримали нагороди. Михайло Лемеш з села Нанково (Хустський район) отримав друге місце, але не засмучується. Каже, що ці собаки ще в диковинку, однак мають неабиякі мисливські здібності. Тим паче, наші вітчизняні коріння.

Фестиваль відкрили символічним запаленням ватри навколо косулі, яку напередодні вполювали. А далі — почали змагання для норних мисливських собак. Для цього була споруджена спеціальна штучна нора з дерев’яних дощок. Ягдтер'єри мали з неї вигнати лисицю. Однак жодному з них це не вдалося зробити — хижа тварина виявилася їм не по зубах.

Мисливці також провели турнір зі стрільби по глиняних тарелях. А далі розпочалася концертна програма та дегустація мисливських страв. Провели також футбольний турнір, свято завершив виступ запрошених зірок естради.

Мукачево.net
http://goloskarpat.info/blog/cult/31891.html#photoset

[бригадирь]

Знайшов нашого знайомого....))))))

[бригадирь]

[vasyl eger]

uff MAXASYU ta ty SUPER START !



She i mene zapxav tuda xixiix

fajno .

poklady bud laska v grupu v FACE

[StefcoG]

Ну що ж "оператор" в нас був, тепер ще "актор" зявляється . Так потрохи і на повноцінний фільм назбираєм . Бригадирь молодець!

[skedrov]

слів не хватає висловити всю вдячність і повагу до нашого цимбора Михайла...
Скажу його ж словами...
"Шапку долу".

Хочеться переживати цю новину знову і знову.... тепер буду кожен ранок включати і починати день з приємних новин...
Так і хочеться видалити новину і зразу знову поставити .... і потім знову повторити.

[бригадирь]

She i mene zapxav tuda xixiix

Ну тиж зробив титри і присв"ятив мені фільм риковисько оленів ,тож я відчував себе боржником і мусив віддати.... ...

Ну що ж "оператор" в нас був, тепер ще "актор" зявляється

Ну актор із мене слабкий....дуже хвилююся...

слів не хватає висловити всю вдячність і повагу до нашого цимбора Михайла...

То у мене нема слів висловити свою вдячність Вам пане Скедров за всю роботу що Ви зробили для того щоб ми були там де ми зарас є в роботі по карпатцю..Я давно думав про такий ролик і все сподівався ,що то станеться само собою,але не виходило ...Тому довелося виходити на телеканал і зацікавити їх...Скажу чесно вони недовго опиралися,за що їм велике дякую...Завдяки тв тисячі закарпатців які навіть нечули про цих собак мали змогу про неї почути..Тому я і пропоную на кожне таке дійство запрошувати місцеві телеканали...Зарас їх дуже багато і репортажі потрібні,тому вони невідмовлять,а якщо і відмовлять то ніхто від цього незхудне...Особливо булоб гарно якби була показана робота на вольєрі ,або в полі...А взагаліто мені дуже приємно ,що принаймі шанувальники породи оцінили мою роботу ,значить немарно було зроблено...

[skedrov]

наливайте хлопці , це треба відмітити

[vasyl eger]

TA YA CE VAM DAVNO TOLKUYU !
sho my zaraz zhyvemo u sviti "IMAGENIV " , zobrazhen -napeno ukrainskoyu .

nixto nexoche nemae chasu godynamy chytaty stati i bagato bukv .
a FAJNI !!!foto -VIDEO , robliAT U SOTNI RAZ BILSHE NIZH desyatky statej .

moe video pro laiki u you tube za tyzhdeñ pereglianulo 1 000 korystuachu
a + facebook ufff

[собаколюб]

ось ще знайшла статтю про карпатчиків
http://ohotnuk.blogspot.com/2012/01/blo ... .html#more

[собаколюб]

не знаю як скопіювати статтю, то даю ссилку
http://fmsu.org/wp-content/uploads/2013/12/No.8.pdf
в журналі "Мисливські Собаки" Карпатському гончаку присвячено аж 3 сторінки з фотографіями ч/білими і сучасними...
PS: там і я є, і моя розповідь. не думала, що п.Войталюк відправить мою розповідь

[бригадирь]

Добре що написали,принаймі в статті є хоч щось нове про дипломи,а то раніше всі статті під одну розповідь,вірніше тільки опис...Ну і звісно ,що Собаколюб респект за розповідь.....

[собаколюб]

не смущайте мене... я не очікувала такого повороту...
дякую

[hanter39]

Гарна стаття! Сьогодні журнал отримав, то читав! Іра молодчинка!

[StefcoG]

Суперська робота! Молодці !

[vasyl eger]

good .
fajna statya .
dyakuyu spravzhniomu CHOLOVIKOVI sered karpatciv !