StefcoG » 03 червня 2017 04:28
Написав К. Грубич
Про лося і мисливця.
Йде, значить, якось лось лісом. А йому так ху..ово, шо просто мрак! Накурились вчора з зайцями кальяну, то тепер башню рве, наче в ній гранати взриваються. Ще й тошнить ужасно. А до струмка з холодною водою ще далеченько. Отож, ледь перебирає лось копитами, рогами за гіллячя чіпляється, а навіть матюкнутися сил немає.
- Ану, сохатий, стаять! - гаркнув мисливець і грозно наставив на лося рушницю.
Лось, канєшно, оху..в від такой неожиданності. Став, як вкопаний, голову опустив і дихає важко так, обрєчьонно.
- Ага, попався! От щас я тебе, рогата скотина, пристрелю, голову відріжу і повісю собі в будинку на стіну! - злобно сказав мисливець і звів курок. - І будуть мені всі завідувать, який я вправний охотнік і які у мене трофеї. А з м'яса твого катлєт нароблю!
- Та стріляй вже, блять, не тягни... - видихнув лось. - І так ху..ово, жить не хочеться... Де ті й..бані зайці зі своїм кальяном вчора взялися...
Ну, мисливець прицілився, натиснув на гачок і, х..як, осєчка! Ще раз натиснув, знову облом. Просік лосяра, шо охотнік перднув в лужу, та як стартоне з місця, та як переїбе того охотніка рогами здоровенними! Підлетів той нещасний високо угору і нахромився спиною на зламну гілку. Та й повис там, як шматок м'яса на рожні. А лось розхуярив копитами рушницю, проригався харашенько, та й побрів собі далі, спотикаючись об все підряд, до струмка, щоб водички льодяної напитися і голову дурну туди вмочити.
Ото така історія, блогіри, про лося і охотніка нефартового. Завжди перевіряйте своє оружиє, шоб потім не закінчити, як оцей мисливець хвалькуватий, ннда...
Medicus curat natura sanat — медицина лікує, природа зцілює. (лат.)