homa » 19 грудня 2017 12:25
Полювання 17.12. зпланував ще з вечора 16. Також наготував все необхідне та зідзвонився з кумом Миколою, власником Артіст-Байкала.
Обговорили та спланували маршрут та в надії на хорошу погоду, чекали завтра.
Ранок настав як завжди негадано та швидко, горном з будильнику, розбудивши солодко сплячого мисливця. Першим ділом іду годую карпатців, твердо розуміючи хто йде на полювання, а хто недасть дружині продовжити недільний сон. Вийшовши на подвір'я, був приємно здивований, тонким сніжним покривалом, вкрившим землю, щей тримав морозець, ну ліпше немогло і бути...
Отже я та Бук вирушили лісом на край села, до місця зустрічі з кумом...і як завжди Баян та Буря жалісним підвиванням проводили нас на полювання.
Зустрівся з кумом як запланували, привітавшись, спускаємо карпатців з повідків, йдемо краєм лісового масиву загальною площею 602 га.
Наш колектив має право тут полювати за наявності відстрільної картки УТМР на пушного звіра. Така умова договору-оренди на три роки.
Та пройшовши цим лісом не один км. наші чорноброві жодного разу недали голосу, мало того ми із кумом непобачили жодного сліду, крім лиса...
Дивно, бо тут в нагонках, майже завжди карпатці спрацьовували вуханя, та чуючи часті постріли з полів було зрозуміло, що ми невдало склали маршрут.
Вийшовши з лісу до поля, ур. Погоня, полювання на якому я описував у звіті за 19 листопада, росходимось в надії хоч тут зустріти вуханя. Кум пішов з псом від лісу, я як в той раз, по при вигорівші ділянки паїв. Дойшовши до середини дзвонить Микола що є слід зайця по якому повільно йде Артіст-Байкал. Рухаюсь паралельно куму помалу посуваючись в його бік. Ось я вже бачу його карпатця який собою впевнено показує що він твердо йде по сліду. Вийшов на дорогу бачу цей слід зі сторони кума, підзиваю Бука, який трохи відстав, показую слід...і пес впевнено та нешвидко починає йти по ньому. Розуміючи що вони це зроблять, вони розплутають і буде робота, гукаю куму, щоб зайняв позицію на сліду, а сам вертаюсь метрів десять назад. І стаю на невисокому насипі повз рівчак. Його капав погрузчик, рятуючи пай від пожежі. На краю цього згарища я і стою. Згарище поступово просідає утворюючи заболочену ділянку, був певен що вухань тут не ляже, мокрувато. Та я помилявся... Пси зробили величенький круг і разом впевнено наближались до мене, я чітко читав слідову роботу. Ось вони вже біля мене, відчуваю напругу, по собаках бачу — вже, ось, десь тут... В цей момент краєм ока, з правого боку, в бік лісу, ніби зпід мене щось порухало. В розвороті бачу красеня вуханя, вскидаю МЦху, бах, зупинив, перезарядка і добираю. Пси після пострілу підскакуючи по зарослях, помчали в напрямку стрілу. Я поспіхом дістаю телефон щоб зняти реакцію собак. На диво вони трохи пошарпавши, навіть неогризаючись один на одного, Артіст-Байкал, щоправда, повернувся порпатися на слід. Прийшов кум, ми разом здивовано із захватом, розбирали роботу собак. Розуміючи що як би вони нерозплутали слід то вуханя ми і непомітили б. Адже мало того що я, вже проходив повз ним, то ще й повернувся і випадково став спиною в шести кроках від його лежання...
Фотосесія, перекус з приємним обговоренням недалеких подій.Тут хочу відмітити Бука, прив'язавши його до гілки повідком (все як на фото) свідомо підклав йому зайця. А біля себе поклав різку, у виховних цілях, сподіваючись що Бук буде пробувати трофей на зуб. Та на моє здивування, облизавши кров що була по заду зайця, перейшов облизувати себе, я приємно здивований, мабуть все це приходить з досвідом.
Далі, збираємось полем на лісок, де завжди полюєм. По дорозі Бук яскраво ловить підранка куріпки...від мене це було за метрів сто і, розуміючи що із суходолу пес подає, незавжди, біжу. Аж бачу несе, прийшлось робити повтор подачі на камеру...
Дойшовши до ліска кум, пішов став на номер на просіку, а я зайшов з псами в загонку від поля. Лиш пустив собак, одразу гін, ніби вони на щось
наступили, постріл, та гін необірвався...в загальному гонили 22 хв. навіть я підлаштувався.
Та пси перед мною розвертались та гнали до кума, та нажаль...
Зійшлися як замовкли пси, кум розповів що пси гнали лиса, і вже після того як через просіку за ним проскочили пси, з їх боку вибіг вухань. Та постріл був марним...далекувато.
Пішли до лісу розвели багаття, пожарили сала, випили по чарці, тай порішили рухати до дому...
Ну дуже вже короткі, ці мисливські дні...
Фото та відео закину в групу на Вібер...
Дякую.