Ще десь з серпня місяця з батьком почали планувати полювання на кабана. Обдумували куди поїхати: Рівне, Житомир, Львів...та звісивши всі за і проти вирішуємо відкрити собі нові угіддя Закарпаття. Зізвонившись з п. Михайлом Теодоровичем домовляємось щодо полювання в угіддя Мисливського клубу "Губерт".
І так, пятниця, на годиннику 23.00, в повній екіпіровці вирушаємо до збору мисливців нашого колективу. В 00.00 усі 15 мисливців + фотокореспондент займають місця Мерседеса Спринтера і в дорогу. О 7.00 нас радо зустрічає Михайло Теодорович. Все знайомство проходить за кружкою запашного закарпатського чаю з різнотравя. Заповнюємо всі необхідні документи.
Ну а далі, я навіть не уявляв, що в Україні щось подібне є - урочисте відкриття полювання! Організатори по центру, загонщики з собаками з одної сторони, мисливці з іншої, в квадраті виложеного з хвої горить по кутах ватра. Мисливський оркестр у виконанні волторни...просто супер...в мене від такого початку рот відкрився. Таке враження було , що ми десь в Європі! Привітання, інструктаж, деталізація полювання і вперед по машинах...
По дорозі до лісу минаємо 100 гектарний вольєр в якому просто стадами ходять муфлони, кози, лані та олені.
В лісі на великій "беседці" де вже почали варити бограч оставляємо всі непотрібні речі. Загоничі прямують на свої позиції, пан Михайло зі своїм колегою розставляють номери. кожен номер де має стояти зазделегідь продуманий і підписаний табличкою. Все відбувається дуже злагоджено!
Клич волторни, загін почався. Заряджаємся і ждем...ждем того страшного і такого омріяного вепра. В першому загоні я стояв першим номером. За пару хвилин, як загоничі почали гнати, на мене вийшов цапок (ще не скинув рожки), постояв і побіг далі. Загоничі все ближче і ближче, рушниця від очікування в руках зжимається міцніше, але диків нема. Ось і загоничі пройшли мене. За пару хвилин лунає пісня волторни. Загін закінчено. Нажаль в ньому були лише кози. Знімаються номера. Загоничі міняють позиції, нас знову розводять по номерах.
Другу гінку я запамятаю на все життя. Як тільки почали загоничі кричати після сурмів, як на мене з гущавника влоб вибігають три кози. Перша з них недобігає до мене метрів 8. Побачивши мене починає тормозити, другий біг цапок, він тормозити так бистро не успів, тому вдаряючись в першу коз перекидається і всі розбігаються прорвавшись крізь погляди мисливців. Не пройшло і двох хвилин, як на мене виходить олень рогач. Я ще такого оленя в житті не бачив! Рогий здоровезні. Я нарахував що то шістнадцятка, але як сказав згодом Михайло Теодорович, що то певно дванадцятка, бо шістнадцятки в них немає. Попозував той красень від мене в метрах 20 секунд 15, фиркнув і як ломанеться назад в стророну загоничів...А потім почалися біга кіз, вони бігали взяад вперед, позували мисливцям, знали, що їх не чіпатимуть. Навіть рогач лані небоячись пройшовсь вздовж лінії стрільців. І ось довгожданний постріл, комуж пощастило. Загоничі доходять до кінця, збирають номери. На крайньому номері з батьком стоїть Михайло Теодорович, а біля них красень сікач, кілограм так на 170, з іклами понад 22 см (якщо помиляюсь, то п. Михайло поправить)! Початок є. Потім вияснилося, що стадо пройшло крізь загоничів і лише цей сікач пройшов боком де його і добули.
Третій загін найрезультативніший як по кількості побачених, так і добутих номерах.
Почалась загінка. Пильно вдивляюся в стророну звідки п. Михайло сказав, що мають іти дики. І ось перший шорох листя. Невеликий рижий кабанчик прямує перебіжками по чистому лісу на сусідній номер. Нажаль пройшов без пострілу. Стріляти було по його траєктрорії бігу досить небезпечно. Безпека понад усе! Через пару хвили ще два кабасика виходять тою ж дорогою. Зправа від мене номери роблять по дуплету. І ніби цілилися добре, а всеж кабани пройшли... Не проходить і хвилини, як знов уж тудою йде ще один кабасик. Дмитро в цей раз все ж добуває свого першого в житті кабана. Далі лунає канонада на вишках. Виявляється, що поміж двох номерів йшов дик, обоє мисливців попали, три кулі вразили намертво. Згодом і на мене вибіг гарний сікач. Першим мажу, дьоргаю затвор, знову постріл, кабан робить кувирок через голову і залітає в непролазний малинник.
Потім і на інший фланг вибіг кабан, лунають постріли.
Звуки волторни, збирають номера. Норма добута. Ще два дика масою 100-120 кг грузяться на підводу.
А далі була фотосесія з добутими трофеями, гарні розмови за стопкаю горілки, прекрасний закарпатський бограч зварений організаторами полювання (ніколи не їв такого смачного), розказування історій та байок про минулі полювання...
Хочу виразити велику подяку Михайлу Теодоровичу за те що прийняли нас, за бездоганну організацію, за те, що в ваших угіддях є стільки звіра, що наш колектив за все життя ніколи не бачив разом, як у вас за пів дня. За те, що ви своєю працею уже привели Європу в Україну! Велике Дякую!
п.с. фото закинув, тільки ті що зараз маю під рукою, згодом після обробки нашим оператором закину інші, та як буде готовий міні фільм і його.
http://www.huntingukraine.com/index.php ... Itemid=209