По хутровому.

**homa** » 30 квітня 2021 23:43

Хмельницькі командні по хутровому..

Знаєте друзі, аналізуючи свої полювання з моїм карпатським гончаком, зловив себе на думці. Хоч ми з Буком і полюємо майже на всі види дичини, дозволені в нашому регіоні, все ж найчастішим трофеєм є заєць русак. Полювання на зайця, річ хороша, особливо з хорошим мисливським собакою. Тож і настав час відвідати змагання по зайцю русаку. Тим паче що ідею виношував давненько.
Часто спілкуючись з карпатцелюбами, взнаю про Хмельницькі командні змагання серед гончаків по хутровому звіру з 25 по 28 лютого. Далі телефонна розмова з товаришем Володею Леньком, який і наполіг на моїй участі, так як і Роман Суховецький. Отже команда була сформована, і від породи УКГ були заявлені Лорд та Лайма вл. Ленько В. та Бук вл. Галушко О. і нарікли команду "Чорнобривці".Заявлено сім команд, по три собаки в команді. З порід РГ, АРГ, ЕГ та УКГ. Онлайн жеребкування ...і чекаємо, нам випала субота 27 -го. Вона наблизилась швидко, зпланували маршрут і поїхали. За компанію як завжди брат Юрко який і познайомив мене з карпатцями. Які в подальшому заполонили мене своєю практичністю, помірним гоном, різносторонністю та хорошим контактом. Що завжди випливало в чудову добутливість.
Їхавши дорогою, розмовляли, згадували про минулі здобутки, про проблеми в породі. Про змагання мови невиникало, ми розуміли що шанси рівні нулю. Надія була на підопічних Ленька Володі, котрі мали дипломи по хутровому звіру. А ми їхали вперше. І треба розуміти що їхали змагатися з породами, для яких хутровий звір, є основним видом. Та й як я говорив мета, просто показати роботу притаманну саме УКГ, в манері пошуку, в стилі роботи, в позивистості. І основне, показати короткий гін, характерний породі.
Доїхали непомітно. Зустрілись з Володею, під'їхав Роман з експертною комісією, хлопці з Вінничини зі своїми АРГ , і в угіддя, на нагоночну станцію.
Пуски розділили жеребкуванням, нам випали парні пуски. Отже першою в напуск повели представницю АРГ. Яка швидко побудила русака і з притаманним породі голосом відпрацювала на Д-3. Другою пішла в напуск Лайма Ленька В., теж швидко дала голос і було чути що запрацювала. Голос помітно відрізнявся від представниці АРГ поступаючись і силою, і мелодійністю, і доносчивістю. Але робота була і виявилось з годом на диплом третього ступеню, що додавало впевненості. Третім пішов АРГ та побудивши зайця швидко втратив до нього інтерес, тому без диплому.
Оскільки на даній ділянці обумовлено було пропустити три собаки, то збиралися переїзжати. І черга наставала для Бука і на свіжій ділянці, що додало впевненості. Також неабияк тішило наявність русака в угіддях.
Напуск був біля ставу, береги якого поросли очеретом та верболозом, паралельно дорога, за нею розвалений хлів, далі розоране поле і за ним траса. Йдучи з Буком до експертної комісії ловлю себе на думці що пес просидів у машині в клітці тринадцять годин., оскільки виїхали з дому о півночі. Трохи насторожило. Та так сталось, тому що до першої ділянки авто недоїхало, зза погодних умов і ми змушені були Бука лишити в авто.
Короткий інструктаж про можливість допомоги вихованцю в підйомі звіра і умови поведінки після віддачі голосу.... і напуск о 13год. 13 хв. відбувся. Допомогу Буку я відкинув, пояснивши екпертам що пес знає що від нього потрібно, та й так краще оцінити глибину пошуку та керованість і контакт. Адже одна з причин участі у змаганнях, це також показати що УКГ то є інший гончак.
Експерти чудово знали місцевість і роль кожного в суддівстві і тому Роман Суховецький поспішив по дорозі вперед, в кінець ставу. Де зайняв вдале місце яке дало змогу в подальшому бачити переміщення гінного зайця та оцінити роботу собаки належним чином.
Отже напуск з витримкою, і по команді ,,пішов" Бук на галопі по напрямку руки пішов у пошук. Я одразу пішов за Ногасом, йшли мовчки і повільно, подекуди зупиняючись. Бука час від часу було видно, та по ньому я небачив що він щось причув.
Через трохи пес з'явився попереду і запорпався на дорозі.
З права від нас з експертом, був розвалений сарай качатника, перед ним поодинокі кущі шипшини, клену та лозняку, за ним передисковане поле.

Я звернувся до Ногаса, що мовляв, цікава місцина...нащо він нагадав, що, я вправі допомагати псу до підйому. Я швидко підізвав Бука свистом і взмахом руки направив у бік стіни. Пішовши по між кущів було видно що пес щось причув. Різко опустив голову до землі, жадібно втягуючи повітря. І головне, головне хвіст, гін, активно ніби закручувався по колу. Було видно що Бук йде по якомусь невидимому сліду, повз залишками стіни. Коли ми собаки вже небачили, на нас від стіни вилетів середнього розміру русак...і зробивши перед нами різкий поворот, скрився за рештками стіни. Хвилюванню небуло меж, і воно подвоїлось коли Бук впевнено вийшов слідом зайця, ще й без голосу. Я отетеревів...відчув розгубленість...Бук на галопі пройшов з слідовою роботою, і без голосу, повз нас до стіни...і якже воно все відлетіло коли за стіною, ніби з підйому, рівним, простакуватим, як на мене, та з частою віддачею голосом...запрацював і повів.
Далі, Ногас повідомив про підйом по рації і гін в сторону траси, своїх помічників. Відмічу що все було дуже чітко і злагоджено. Після Ногаса Володимир, по рації передав що заєць пішов полем на Романа, далі повідомив що Бук чітко з голосом пішов за ним. Через трохи Роман доповів що теж перебачив зайця. Ногас всі ці моменти нотував у записник, фіксуючи час.
Бук зійшов зі слуху, та Ногас дивився десь в далечінь, звідки в останнє було чути пса. Роман рацією розповідав про скол, розповідав як заєць після двійки запав на полі, розповідав що Бук чудово виправив скол, непеключившись на слід шумового зайця, котрого Роман теж перебачив. Все це неабияк тішило. Ми з Ярославовичем тим часом перемістились в кінець ставу так як Роман перебіг вище, на поле до посадки, а Володя лишився біля качатника.
Далі Рома рацією перепитав про час роботи в Ногаса. І оскільки вистачало на розцінку на диплом було вирішено зняти Бука. Рішення було таким, тому що вухань помчав повз трасою у напрямку місця лежання, і це було небезпечно для пса.
Знаючи свого пса, скажу чесно, на вищу оцінку він би неспромігся, та й у цій дисципліні це нам непотрібно.
Отже рішення приняв знімати пса. Роман дав трубу, оскільки пес розпутував неподалік, одразу помчав до нього. Отже приїздка на відмінно. Вже телефоном Роман повідомив, що Бук прибіг на трубу і сів перед ним, давшись на повідок.
Я розумів, що вже ми, командою ,,Чорнобривці" задніх непасемо. Хоч в запасі ще був пуск Лорда Ленька В. та хоч пес і неспрацював, ми, на той момент були вже в призерах.
Розуміючи що дорога додому була далекою, та й день добігав кінця, прийняли рішення нечекати...і попрощавшись помчали додому.
Одразу скажу що на перемогу ,,Чорнобривців" несподівались, та й нетільки ми. Та все ж за підсумками змагань, виявилось що команда саме УКГ ,,Чорнобривці" посіла перше місце. Ще й мій Бук в особистому заліку, виборов друге місце. Несподівано і непрогнозовано.
Та все ж..ми перші. Серед РГ, АРГ та ЕГ.
В загальному, скажу що наші гончаки показали посередню роботу, з хорошим, осмисленим пошуком, з відмінним послухом. Звісно голос не той, не та паратість...та в цілому , по правилах писаних геть не для УКГ ми стали першими.
В цілому, вражень, масса... Велика подяка організаторам та експертам, які чотири дні поспіль на ногах. І встигли приділити увагу кожному виставленому собаці. Шана Вам за це і низький уклін.
З підсумків, хотів би зазначити що пора, керівництву ФМСУ звернути більш серйозну увагу, на нашу національну породу. Яка впевнено конкурує з іншими породами мисливських собак. І конкурує майже по всіх видах змагань, з різними породами будь то качка, хутро, бурсук, кабан, кров'яний слід тощо. І навіть у свій час показували хорошу роботу по підсадному ведмедю. Та то в минулому...
А що ж в майбутньому? Наших УКГ все ще судять по чужих правилах. Ніхто нехоче, окрім нас самих, зрозуміти що то зовсім інший гончак, не лиш на хутро, а й на звіра та і на хутро і плюс робота після пострілу.
Отже, будемо прагнути змін.
Всім дякуємо.