Коли твій чотирапий помічник робить всю "погоду" на полюванні.
13.11.21р відкривалося полювання на Чернігівщині.
Того року відкривалися в двох зі Спартою, на час поки повністю поставлю собачку, тимчасово від колективу відійшов. Було по різному,але скаржитися не буду, нам вистачало, головне встигнути підстати, або як вдача поверне.Цього року теж запланував їхати в двох, але вже за декілька днів до відкриття телефон червоний від дзвінків ,просять повернутися назад до колективу.Як то кажуть, село є село,слухи про наші полювання зі Спартою ширяться. Обіцяю подумати. В шостій ранку, щоб я невдрав " буханка" чекала вже під двором.
Маємо дві ліцензії на козлика.Погода так собі, сильний туман,інколи в загоні включав джипс, та дививсь карту, чи правильно рухаюсь.Температура біля 0.Все навкруги біле, розумію для роботи собачки поганувато, алеж...
Перший загін. За 5хв ходу чую перші нотки Спарти ,починає віддавати голос аж заливається, намагаюся перехопити, ось ось і козлик мчить мало не збиваючи мене з ніг. Постріл метрів в 10 все добутий.Обозначаю місце,щоб потім, забрати. Напускаю знову собачку, пару хв і знову в роботі.Тут трішки козлик поводив, але жене швидко , недає йому оговтатися, загонить його за 30 хв на коло.Мимо мене я невстигаю, але в правильному напрямку,на номери, постріл ,по рації передають, щоб йшов забрав собаку, нікого не пускає. 9 та ранку ліцензії закриті.
Традицію не порушували, по 50 гр,а хто і по 100, трішки підснідали.У всіх вже настрій піднятий і це радує.
Їдемо пошукати вуханя,та так сказати пополювати для душі.Веду туди де точно знаю має бути зайчик, ми там його не однаразово ганяли.В лозі почала віддавати голос з перемовчками, точно вухать, за декілька хв видавила на стрільця, два постріли і пішов в гектари з кукурудзою. Я нервую як так замазати,але помічаю крапельки крові на стеблах кукурудзи, такі зачепило.Ну тепер вся надія тіки на собачку.Розпутавши сліди в лозі зайшла в кукурудзу і почалися такі 40 хв "діферамби" то ближче то зовсім не чую. Мокрий від кукурудзи, намагаюся перефатити ,видимість самі розумієте,аж надія почала згасати, почувши з якою швидкістю переміщується той заєць.
Чую по рації говорять, чули писк зайця , тай собачка замовкла.Точно думаю добрала, теперби знайти де вони.Прочісуємо той район, з права від мене людина кричить, що бачить собаку. (Так з Дж пс, але коли не має покриття то засунути його до одного місця, то окрема тема).
Зайчик забратий, підношу його до того хто стріляв, та хочу віддати,навідріз відмовляється брати, каже то здобуток собачки, жме мені руку та дякує за помічницю.
Були ще два загони до вечора в кожному була робота, але номери прогавили, ну то таке.Одног вуханя я провів на мушці та відпустив, Спарта йшла в двох метрах за ним,а в таких випадках я не ризикую.Загалом думаю зі своєю роботою ми справилися.
В вечері була смажена печінка, мисливськи байки.Приємно коли тобі дякують за собачку та навіть підіймають келехи за її роботу.
В неділю теж перший загін.Кажу нетреба лізти самому в те болото я зайду скраю,знаючи свою собаку,якщо щось ходило то неможе бути,щоб вона невнюхала.Так і сталося,алеж два чоловіка, замість того, щоб стати на номер полізли.Пускаю працює з заливом, але часом зупиняється і працює на місці. Присутні сліди життєдіяльності кабана, сумнівів немає, працює п'ятака. Спроби підйти не дають результату. Серце так стукає, адреналіну ну просто...Невстигаю ось тут,але проскочив в кукурудзу та зійшла зі слуху, за 40 хв повернулась. Снідаємо ,плануємо, переїжджаємо. Заходимо йдемо, женемо. Майже перед виходом починає працювати в гущаку на місці ,де була колись ділянка, потім гін пару хв, постріли і знову на місці. По рації забери неможемо підійти, трофейний пятачуга добутий.
Два дні незабутнього полювання в мене на батьківщині , там де я народився та виріс, чарівні місця...