Роздуми на тему малого українського карпатського гончака

Роздуми на тему малого карпатського гончака.
Послідовно по питаннях, які можливо цікавитимуть читачів теми.
Для того, щоби робити якість висновки і говорити про щось мабуть насамперед потрібно самому це перевірити, як це роблять до прикладу руйнівники міфів (жарт).
Колись казали взагалі, що карпатський гончак - міф.
Щоб перевірити це з однодумцями ми об’їздили неодноразово (раз сім, а може більше.) Закарпаття, Франківщину, Львівшину. До речі сам процес пошуку є дуже захопливим і цікавим і дуже закарбовується у пам’яті. Багато вражень і досвіду, який не можливо здобути іншим чином.
Познайомилися із власниками собак, умовами полювання, прийняли участь у полюваннях, розпитали про собак досвідчених мисливців, які з ними полювали, почули прекрасні спогади, здобули документальні підтвердження (фото, записи, реєстраційні документи).
Але цього мало. Щоби пересвідчитися у чомусь потрібно самому все попробувати. Довіряй, але перевіряй. Інакше у цій справі не можна.
Тому і взяв собі цих собак. Привіз одразу вісім щенків від 3 різних метів. Це була перший завіз на Хмельниччину. Розділи між друзями. Пройшов час, було багато сумнівів, які приходилося долати. Але з цієї дороги зійшли лише кілька осіб, і то з об’єктивних причин. Інші, як стали власниками цих соба були і залишаються багато людей відійшли
Потім привозили, привозили і привозили, просили передавати ще і ще, фактично з кожного мету і Закарпаття, з Львівшини намагалися взяти кілька плідників.
Везу і зараз, тому що люди просять допомогти придбати цих собак.
Всього на Хмельниччину таким шляхом приїхало вже більше 30 карпатців, ще орієнтовно на Волинь - 3, Рівненшину -3, Житомирщину - 4, Тернопільшину -1, Львівщину - 3, Франківщину - 2, Полтавшину - 2, Вінничину - 2. і т.д.
Вже розпочато розведення їх на місцях. Прекрасні помьоти отримано на Хмельниччені - більше 10 щенків, Житомирщині - біля 10 щенків, Полтавщині - 7 щенків, Львівщені - біля 20 щенків, Франківщині – більше 10 щенків.
До чого я це пишу? Вроді багато бачив собак, але де ж малий гончак, про якого тут так наполегливо пишуть?
Із тих експедицій, які ми провели у пошуках карпатців - я кажу те що бачив і те, що можна підтвердити - малих карпатців - на зріст, а не по породі я бачив у Колочаві (2), в Рахівському районі у Олекси (1), у Вишкові (2), Бичків (1), ну якщо так кажуть то і в Івана Пажа (1).
Ні ще одну забув - привозили на Хмельницьку Всеукраїнську вистаку гончаків з Франківщини. Є ще Русь - Богуна, яку він залишив на Україні, кілька собак у знайомих Міші Лемеша. Фото цих собак десь є на основному сайті.
Звичайно я бачив мало, але ж ми говоримо про те, з чим хочемо працювати.
Так ось по будові цих собак малих за зростом. Існуючих тих що бачили можна поділити на два напрями - перший сухий тип, більше рижого підпалу особливо на голові та кінцівках, чітко і різко віділено ричаги кінцівок, будова не дуже гармонійна, особливо віділяються кінцівки, голова та чипець сухі, вуха відрізняються постановкою, товщиною і формою.
Інший тип - міцна більш гармонійна тілобудова, збільшена голова, широкий короткий щипець, більш виражений чорний підпал, ричаги та кінцівки не різко виражені, округліші, вуха більш краще поставлені.
Моя думка – ті малі карпатці яких ми бачили дуже відрізняються між собою.
Найбільш підходить під той тип, про який хочуть говорити як малих карпатців, на мою думку – підходить вижлиця Олекси, з Рахівського району, у якого ми були з Винаром Василем. Вона дійсно відрізняється від тих собак, які ми бачили в інших місцях.
Але то є лише частина побаченого. Саме головне, якщо є такі собаки то яке їх походження, чому вони такі, від кого вони пішли?
Так ось – походження переважної кількості Вишківських собак від Пальми, фото якої є на сайті. Вона була оглянута ще при перших експедиціях. Мала, Пажа Івана також іде по цій лінії. В неї в крові також є Туков, кобель який є у всіх лініях собак навіть Анопрієнка Е., Лемеша М., Луця І.
Найбільш відповідала б бажаному малому типу гармонійно сформованих собак і найбільш відрізняється від усіх побачених насамперед нормальних карпатців – вижлиця Олекси, з Рахівщини. Це може підтвердити Винар В., з яким ми мали змогу її побачити і порівняти наприклад з тими з гочаками з Колочави, чи іншими малими по росту.
Чітко видно одне - яка лінія велась по принципу схрещування подібного з подібним, дотримувався правило відбору та має більш виражені породні якості, подібність потомства, а де не дотримувався цей принцип – є більше відмінностей і до появи у потомстві інших подібних до малих.
Якби не було але все ж таки ми маємо справу із породою де можливо іноді проводилося не контрольоване, можливо і міжпородне схрещування, не було жорсткого відбору. Лише завдяки окремим ентузіастам вона збереглася у більш менш чистому виді, хоча через покоління в силу генетичних законів, можуть проявлятися потомки навіть від можливих міжпородних схрещувань, або появлятися результати близького схрещування у вигляді відповідних вад и нетипових потомків.
Саме для того, щоб робити все правильно і необхідно реєструвати всіх собак, відбирати їх на виставках, при оглядах та по робочих якостях. На сьогодні це основне із завдань.
На жаль іноді надходить інформацію про те, що карпатці дали помьот, і тепер думають як зареєструвати щенків, яким вже рік часу, а не зареєстровані навіть батьки. Таким чином вести породу важко і досягнути позитивного результату неможливо.
Тепер ближче до малого гончака. Ось до прикладу результат в’язки Малої Пажа Івана, яку презентують як малого гончака. До речі Паж Іван до сих пір не зареєстрував Малу. Двох щенків із цієї в’язки, дотримуючись правила «перевір сам» привезли на Хмельниччину. Одного кобелька найбільш чорного взяв Богун, ще одного привезли на Львівшину.
Вони виросли, ми маємо змогу їх побачити, навіть подивитися тут на форумі. Так ось – всі чотири вижлеці – різні (по окрасі, будові голови і вух, тіло будові тощо.) Чи є це стійкий результат розведення? Навіть отриманих потомків не всіх можна вважати так званими малими карпатцями. Вижлець Аматора має будову найбільш подібну до звичайних карпатців, але окрас подібний до так званого румунського. Його брат Гор (той що у мене) має голову, відмінну від свого брата, не однакову з ним характерну тілобудову. Бойко Богуна - судячи із фото відрізняється будовою голови та окрасом від цих трьох. Зі слів Вави найбільш подібний до звичайних карпатців інший Бойко на Львівщині. Хотілося б побачити всіх їх на фото та вживу, отримати антропометричні дані – чи є вони малими? І як інші карпатці цього помьоту ? Без їх огляду важко прийняти остаточне рішення.
Виникає питання чому такі різні потомки? А запитайте батько їх хто – пес фото є якого є тут на сайті (Богун чи може хтось інший викладав), який має різкі відмінності від типових карпатців (будова голови, тіла, окрас), і на мою думку є результатом не контрольованого схрещування, без застосування відбору плідників.
Інші малі карпатці, які вже використовувалися для розведення – Русь, дала два мети, один малий, десь півтора місяці, інший вже біля року. Довелося побачити три карпатці з першого мету. Не дивлячись на відмінності Русі від звичайних карпатців (будова голови, тіла, грудної клітини, ріст, щипця тощо), її потомки більше подібні до звичайних карпатців, тяжіють до середнього зросту, в межах тимчасового стандарту. Чому? Тому що в’язали з Блеком Загорського, сильно інбредним відібраним вижлецем, який стійко передавав ознаки – насамперед звичайного карпатця.
У Богуна зараз потомки і тої і другої в’язки (Бойко від Малої Пажа І., Княжа від Русі). Потомство цієї пари може і дасть відповідь то можна отримати малого карпатського гончака, чи ні? Але якщо Княжа передасть свої стійкі домінантні гени, що біль імовірно, і швидше всього, що потомки будуть більш подібні до звичайних карпатських гончаків, яких ми зараз маємо змоігу бачити нехай нижче зростом ближче до мінімальної висоти зазначеної у тимчасовому стандарті.
І ще одне спостереження – із собак одного мету однакових при народженні і до трьох місяців утримувати по різному, годувати різним харчуванням то получаються різні за зростом і типом будови собаки. До прикладу однією годівлею можна отримати перерощену собаку значно вище стандартів, іншою - менше стандарту. Це вже доведено практикою і мені відомі приклади.
І тоді закономірне питання: із існуючих можливих плідників як нам отримати від існуючих так званих малих карпатців стійке потомство такого ж типу чи краще?
Для цього перш за все потрібно уявляти майбутній тип, підібрати плідників, які б йому відповідали і чітко дотримуватися стратегії розведення.
При цьому самою головною ідеєю розведення залишається питання ми хочемо отримати собак які відрізняються від наступних тим то тим то? І при цьому навіщо з практичної точки зору зменшений тип собаки?
Історія кінології знає приклади і причини розведення малих порід собак. Це і естонці, і словацькі копови, біглі, латвійські гончі і мисливські тер’єри (ягд, вельш) і багато інших.
Чому їх виводили? Тому що існували забороняючи норми, які не дозволяли полювати з вищими собаками або була необхідність залізти у нору чи працювати у обмеженому просторі чи хащах? Має бути якесь функціональне призначення тіло будови, просте і зрозуміле.
Тому і треба дати відповідь, якщо малий карпатець це такий же як звичайний тільки меншого зросту то що він робить краще чи гірше і яка тут заслуга фізіологічних особливостей малого зросту чи інших особливостей відмінних від інших собак?
Якщо цих особливостей немає, а питання лише у робочих якостях до прикладу переважна робота по копитному звіру, то мабуть треба думати як покращити цей напрямок роботи у існуючих карпатцях?
Підсумок:
Чи були малі карпатські гончаки? Мабуть були, так принаймі пишуть письмові джерела і так принаймі хочеться нам, щоб щось у нас було.
Чи є вони зараз ? На території України (не Польші, Чехії, Словаччини, Румунії тощо) їх у тому форматі який би хтось хотів бачити, їх мабуть якщо і залишилося, то дуже мало.
Саме головне питання:
Чи будуть вони? Це вже залежить від нас. Якщо хтось із людей прагне чогось досягнути, і їх набереться необхідна кількість – то результат буде.Я вибрав для проби собі одного карпатця – як кажуть малого, і з ним працюю можливо і в напряму в напрямку майбутнього розведення. Подивимось як він себе покаже спочатку в роботі, потім у в’язках. Чи зможе передавати стійкий тип і чи взагалі буде в цьому зміст.
А може краще працювати з існуючим стандартом, зменшувати стандарт?...
Пропозиція створіть тут в темі існуючу на Вашу думку базу тих собак які вважаєте
малими, проведіть виміри, зробіть нормальні макро фото і викладіть. Спробуємо порівняти і описати .. Це те що ми можемо зробити. Все інше далекі перспективи…
Наголошую, що це просто роздуми, думки на тему малого карпатця, думки лише однієї людини, яка не претендує на їх поділ і визнання і не прагне щось доказати.
Послідовно по питаннях, які можливо цікавитимуть читачів теми.
Для того, щоби робити якість висновки і говорити про щось мабуть насамперед потрібно самому це перевірити, як це роблять до прикладу руйнівники міфів (жарт).
Колись казали взагалі, що карпатський гончак - міф.
Щоб перевірити це з однодумцями ми об’їздили неодноразово (раз сім, а може більше.) Закарпаття, Франківщину, Львівшину. До речі сам процес пошуку є дуже захопливим і цікавим і дуже закарбовується у пам’яті. Багато вражень і досвіду, який не можливо здобути іншим чином.
Познайомилися із власниками собак, умовами полювання, прийняли участь у полюваннях, розпитали про собак досвідчених мисливців, які з ними полювали, почули прекрасні спогади, здобули документальні підтвердження (фото, записи, реєстраційні документи).
Але цього мало. Щоби пересвідчитися у чомусь потрібно самому все попробувати. Довіряй, але перевіряй. Інакше у цій справі не можна.
Тому і взяв собі цих собак. Привіз одразу вісім щенків від 3 різних метів. Це була перший завіз на Хмельниччину. Розділи між друзями. Пройшов час, було багато сумнівів, які приходилося долати. Але з цієї дороги зійшли лише кілька осіб, і то з об’єктивних причин. Інші, як стали власниками цих соба були і залишаються багато людей відійшли
Потім привозили, привозили і привозили, просили передавати ще і ще, фактично з кожного мету і Закарпаття, з Львівшини намагалися взяти кілька плідників.
Везу і зараз, тому що люди просять допомогти придбати цих собак.
Всього на Хмельниччину таким шляхом приїхало вже більше 30 карпатців, ще орієнтовно на Волинь - 3, Рівненшину -3, Житомирщину - 4, Тернопільшину -1, Львівщину - 3, Франківщину - 2, Полтавшину - 2, Вінничину - 2. і т.д.
Вже розпочато розведення їх на місцях. Прекрасні помьоти отримано на Хмельниччені - більше 10 щенків, Житомирщині - біля 10 щенків, Полтавщині - 7 щенків, Львівщені - біля 20 щенків, Франківщині – більше 10 щенків.
До чого я це пишу? Вроді багато бачив собак, але де ж малий гончак, про якого тут так наполегливо пишуть?
Із тих експедицій, які ми провели у пошуках карпатців - я кажу те що бачив і те, що можна підтвердити - малих карпатців - на зріст, а не по породі я бачив у Колочаві (2), в Рахівському районі у Олекси (1), у Вишкові (2), Бичків (1), ну якщо так кажуть то і в Івана Пажа (1).
Ні ще одну забув - привозили на Хмельницьку Всеукраїнську вистаку гончаків з Франківщини. Є ще Русь - Богуна, яку він залишив на Україні, кілька собак у знайомих Міші Лемеша. Фото цих собак десь є на основному сайті.
Звичайно я бачив мало, але ж ми говоримо про те, з чим хочемо працювати.
Так ось по будові цих собак малих за зростом. Існуючих тих що бачили можна поділити на два напрями - перший сухий тип, більше рижого підпалу особливо на голові та кінцівках, чітко і різко віділено ричаги кінцівок, будова не дуже гармонійна, особливо віділяються кінцівки, голова та чипець сухі, вуха відрізняються постановкою, товщиною і формою.
Інший тип - міцна більш гармонійна тілобудова, збільшена голова, широкий короткий щипець, більш виражений чорний підпал, ричаги та кінцівки не різко виражені, округліші, вуха більш краще поставлені.
Моя думка – ті малі карпатці яких ми бачили дуже відрізняються між собою.
Найбільш підходить під той тип, про який хочуть говорити як малих карпатців, на мою думку – підходить вижлиця Олекси, з Рахівського району, у якого ми були з Винаром Василем. Вона дійсно відрізняється від тих собак, які ми бачили в інших місцях.
Але то є лише частина побаченого. Саме головне, якщо є такі собаки то яке їх походження, чому вони такі, від кого вони пішли?
Так ось – походження переважної кількості Вишківських собак від Пальми, фото якої є на сайті. Вона була оглянута ще при перших експедиціях. Мала, Пажа Івана також іде по цій лінії. В неї в крові також є Туков, кобель який є у всіх лініях собак навіть Анопрієнка Е., Лемеша М., Луця І.
Найбільш відповідала б бажаному малому типу гармонійно сформованих собак і найбільш відрізняється від усіх побачених насамперед нормальних карпатців – вижлиця Олекси, з Рахівщини. Це може підтвердити Винар В., з яким ми мали змогу її побачити і порівняти наприклад з тими з гочаками з Колочави, чи іншими малими по росту.
Чітко видно одне - яка лінія велась по принципу схрещування подібного з подібним, дотримувався правило відбору та має більш виражені породні якості, подібність потомства, а де не дотримувався цей принцип – є більше відмінностей і до появи у потомстві інших подібних до малих.
Якби не було але все ж таки ми маємо справу із породою де можливо іноді проводилося не контрольоване, можливо і міжпородне схрещування, не було жорсткого відбору. Лише завдяки окремим ентузіастам вона збереглася у більш менш чистому виді, хоча через покоління в силу генетичних законів, можуть проявлятися потомки навіть від можливих міжпородних схрещувань, або появлятися результати близького схрещування у вигляді відповідних вад и нетипових потомків.
Саме для того, щоб робити все правильно і необхідно реєструвати всіх собак, відбирати їх на виставках, при оглядах та по робочих якостях. На сьогодні це основне із завдань.
На жаль іноді надходить інформацію про те, що карпатці дали помьот, і тепер думають як зареєструвати щенків, яким вже рік часу, а не зареєстровані навіть батьки. Таким чином вести породу важко і досягнути позитивного результату неможливо.
Тепер ближче до малого гончака. Ось до прикладу результат в’язки Малої Пажа Івана, яку презентують як малого гончака. До речі Паж Іван до сих пір не зареєстрував Малу. Двох щенків із цієї в’язки, дотримуючись правила «перевір сам» привезли на Хмельниччину. Одного кобелька найбільш чорного взяв Богун, ще одного привезли на Львівшину.
Вони виросли, ми маємо змогу їх побачити, навіть подивитися тут на форумі. Так ось – всі чотири вижлеці – різні (по окрасі, будові голови і вух, тіло будові тощо.) Чи є це стійкий результат розведення? Навіть отриманих потомків не всіх можна вважати так званими малими карпатцями. Вижлець Аматора має будову найбільш подібну до звичайних карпатців, але окрас подібний до так званого румунського. Його брат Гор (той що у мене) має голову, відмінну від свого брата, не однакову з ним характерну тілобудову. Бойко Богуна - судячи із фото відрізняється будовою голови та окрасом від цих трьох. Зі слів Вави найбільш подібний до звичайних карпатців інший Бойко на Львівщині. Хотілося б побачити всіх їх на фото та вживу, отримати антропометричні дані – чи є вони малими? І як інші карпатці цього помьоту ? Без їх огляду важко прийняти остаточне рішення.
Виникає питання чому такі різні потомки? А запитайте батько їх хто – пес фото є якого є тут на сайті (Богун чи може хтось інший викладав), який має різкі відмінності від типових карпатців (будова голови, тіла, окрас), і на мою думку є результатом не контрольованого схрещування, без застосування відбору плідників.
Інші малі карпатці, які вже використовувалися для розведення – Русь, дала два мети, один малий, десь півтора місяці, інший вже біля року. Довелося побачити три карпатці з першого мету. Не дивлячись на відмінності Русі від звичайних карпатців (будова голови, тіла, грудної клітини, ріст, щипця тощо), її потомки більше подібні до звичайних карпатців, тяжіють до середнього зросту, в межах тимчасового стандарту. Чому? Тому що в’язали з Блеком Загорського, сильно інбредним відібраним вижлецем, який стійко передавав ознаки – насамперед звичайного карпатця.
У Богуна зараз потомки і тої і другої в’язки (Бойко від Малої Пажа І., Княжа від Русі). Потомство цієї пари може і дасть відповідь то можна отримати малого карпатського гончака, чи ні? Але якщо Княжа передасть свої стійкі домінантні гени, що біль імовірно, і швидше всього, що потомки будуть більш подібні до звичайних карпатських гончаків, яких ми зараз маємо змоігу бачити нехай нижче зростом ближче до мінімальної висоти зазначеної у тимчасовому стандарті.
І ще одне спостереження – із собак одного мету однакових при народженні і до трьох місяців утримувати по різному, годувати різним харчуванням то получаються різні за зростом і типом будови собаки. До прикладу однією годівлею можна отримати перерощену собаку значно вище стандартів, іншою - менше стандарту. Це вже доведено практикою і мені відомі приклади.
І тоді закономірне питання: із існуючих можливих плідників як нам отримати від існуючих так званих малих карпатців стійке потомство такого ж типу чи краще?
Для цього перш за все потрібно уявляти майбутній тип, підібрати плідників, які б йому відповідали і чітко дотримуватися стратегії розведення.
При цьому самою головною ідеєю розведення залишається питання ми хочемо отримати собак які відрізняються від наступних тим то тим то? І при цьому навіщо з практичної точки зору зменшений тип собаки?
Історія кінології знає приклади і причини розведення малих порід собак. Це і естонці, і словацькі копови, біглі, латвійські гончі і мисливські тер’єри (ягд, вельш) і багато інших.
Чому їх виводили? Тому що існували забороняючи норми, які не дозволяли полювати з вищими собаками або була необхідність залізти у нору чи працювати у обмеженому просторі чи хащах? Має бути якесь функціональне призначення тіло будови, просте і зрозуміле.
Тому і треба дати відповідь, якщо малий карпатець це такий же як звичайний тільки меншого зросту то що він робить краще чи гірше і яка тут заслуга фізіологічних особливостей малого зросту чи інших особливостей відмінних від інших собак?
Якщо цих особливостей немає, а питання лише у робочих якостях до прикладу переважна робота по копитному звіру, то мабуть треба думати як покращити цей напрямок роботи у існуючих карпатцях?
Підсумок:
Чи були малі карпатські гончаки? Мабуть були, так принаймі пишуть письмові джерела і так принаймі хочеться нам, щоб щось у нас було.
Чи є вони зараз ? На території України (не Польші, Чехії, Словаччини, Румунії тощо) їх у тому форматі який би хтось хотів бачити, їх мабуть якщо і залишилося, то дуже мало.
Саме головне питання:
Чи будуть вони? Це вже залежить від нас. Якщо хтось із людей прагне чогось досягнути, і їх набереться необхідна кількість – то результат буде.Я вибрав для проби собі одного карпатця – як кажуть малого, і з ним працюю можливо і в напряму в напрямку майбутнього розведення. Подивимось як він себе покаже спочатку в роботі, потім у в’язках. Чи зможе передавати стійкий тип і чи взагалі буде в цьому зміст.
А може краще працювати з існуючим стандартом, зменшувати стандарт?...
Пропозиція створіть тут в темі існуючу на Вашу думку базу тих собак які вважаєте
малими, проведіть виміри, зробіть нормальні макро фото і викладіть. Спробуємо порівняти і описати .. Це те що ми можемо зробити. Все інше далекі перспективи…
Наголошую, що це просто роздуми, думки на тему малого карпатця, думки лише однієї людини, яка не претендує на їх поділ і визнання і не прагне щось доказати.