Подорож в Yellowstone

[StefcoG]

Єлловстоун (Yellowstone) http://www.nps.gov/index.htm ще з часів мого дитинства ( а географія в мене була одним з улюблених предметів) займав якесь особливе, можна сказати, містичне місце. Була якась впевненість що я це 100% побачу.. Оповитий всякими переказами і билинами, щирими захопленнями і перебільшеннями,це було одне з тих місць які вартувало б обов"язково відвідати. Тому коли випала нагода там побувати, абсолютно не вагався. Точніше були вагання - а чи встигну я це все подивитись., адже ті хто там був однозначно казали - три дні це занадто мало .. у мене ж реальних було лише два дні і три на дорогу. Але так як я турісто з досвідом.. походи з друзями в студентські часи спокійно заміняють виходи на К2 і і в Африку дикарем, адже вже на другий день в нас не було ні їсти , ні пити, ні де ночувати і нам це зовсім не заважало провести в горах ще кілька тижнів ))) .Правда після цієї подорожі моє хвастощі трошки підупали . Але все по прорядку. Отже - маршрут - Чикаго-Єллоустоун-Чикаго . Хм, не мало не багато, по одометру мені вийшло 4000 миль що відповідає приблизно 6400 км.
Моя привичка купляти всякий "непотріб" за "мирного часу" який стає абсолютно необхідним під час походу, цього разу мене серйозно виручила.

Під час комплектування речей виявилось що все необхідне в мене є ))) Ну що ж чудово, тепер вибрати ще що потрібно залишити ))). Але так як місця в машині достатньо, а подорожуючих "тіко2" бралося всього з запасом. Усю компектацію з характеристиками наведу в кінці, так як не всі люблять читати щось типу такого - палки для ходьби, дві штуки, вуглепластик, з трьома регульованими зажимами і амортизацією, і так далі)))) . В основному бралося все те що потрібно для ранцево-наметового походу, але з поправкою що тягнути не на свому горбі а закинути в авто . Хоча чесно кажучи доволі важко зібратися маючи стільки планів і так мало часу.
Ну що ж наступив четверговий ранок і ми година 5 вирушили . Чикагщина - практично всі хайвеї (автобами) в ремонті і замість летіти назустріч своїй долі ми повзли зі швидкістю львівського трамвайчика, того що під кафе переробили ... Намилувалися всякою різною технікою від вольв і каботи до всяких там дробілок , курганами .. перемеленого бетону, і запахом .. свіжого асфальту . І Віскансині (Wisconsin) діла пішли веселіше, штат однозначно цікавіший зо "очно-наблюдатєльним смислом" , природа , зелень. Там же, зупинились на першій ліпшій заправці поснідадати в ресторанчику ( читати - столовка))) )

В принципі, чистенько ., затишно , приємна офіціантка якій вже поза 50 і то певно її перша робота починаючи з років 16 . В тому є плюс , вона знала всіх відвідувачів навіть трокістів (дальньобійників) які там зупинялись . І замовлення робилось коли авто тільки появлялось у вікні ... Щось типу - крик з кухні -" там трок(фура) їде" . Офіціантка не дивлячись , по звуку - " то Джон з Нью Йорку, значить так, омлет з сиром і беконом, не соли, кава і два круасани . Голос з кухні - "поняв". Заходить чувак , вітається і сідає . Вона підходить до нього і каже що будете замовляти? Він - омлет з сиром і беконом, не соли, кава і два круасани . Що тут скажеш - це було круто . )))
Ну що ж поїли ми смачно , здивували , звичайна наша картопля по селянськи, приготовлена абсолютно без олії , і величезні порції і погнали ми далі

А от і порція

.Ще мали зупинку дивитись на президентів , ті що з каменю висічені . Так що треба було спішити. Віскансин пройшов доволі не замітно , було навіть цікаво . Дальше йде в нас Мінесота , про яку говорять що я к в"їхав в кукурудзу, так через 5 годин і виїхав але вже в іншому штаті))) . Так приблизно і було , якби не вітрякові електростанції не було б що і згадати . Величезні вітряки , "на воко" десь більше ніж 50 метрів високі , і кількістю пару сот штук , ті що можна було порахувати одночасно .

Дальше Південна Дакота - степ у всіх його іпостасях . Степ нетерпить поверхневості , щоб його зрозуміти треба доволі довго вдивлятися і можна побачити стільки цікавого .. але на жаль ми летимо , немає часу на довгі зупинки . З цікавого - спостерігали за кестрелами (kestrel) такі маленькі соколи. Полюють вони просто відпадно . Стиль їхнього польоту чимось нагадує ластівку, але він після швидкого пошуку моментально зупиняється , зависає в повітрі (або ловлячи повітряні потоки або ж махаючи крилами ніби папуга , голова дуже виразно нахиляється вниз оцінюючи ситуацію і.. падіння вниз на здобич, і це все на невеликій висоті метрів 10-20 . Настільки захоплююче що пару раз зупинявся . На жаль не спіймам для фото . Також особливістю були корови, які ми за взаємною згодою віднесли до вигаданого виду "купчасті" . Тому що пасуться як вівці, збиваються до купи і пішли як газонокосарка , так само до водопою ходять . Таке враження що звязані ))). Отак ми добрели до "президентів" , в гори Рашмор (mount Rushmore)
, містечко Кейстоун (Keystone) .

Ну і як завжди , де є на що подивитись там зразу розвинута вся індустрія туристична з інфраструктурою . Окрім самих президентів , є де погуляти містечком з магазинчиками які можна охарактеризувати -" усе що вам не потрібно" . Також є екскурсія в золотодобувну печеру , "ведмепарк", такий собі ведмежий зоопарк, і також виставка рептилій. Це все так , оцінка з авто )). Підїзди зроблені чудово , вїзд платний (ще би) зате є паркінг прямо в горі зроблений. Ну а потім метрів 300 і ви на оглядовому майданчику . Ну що ж класно , захоплююче і вражаюче . Ми попали в переддень дня Незалежності , так там ще й концерт був .Народу - тьма . І індіанець співав тих їхніх народних з завиваннями . Круто . І оркестр військовий сидів, правда таке ніби ображений на індіанця - не хотів грати . Уся інфрструктура зроблена чудово - доїзди, паркінги, сувенірні магазини, холли , стелли і ще всякі чедернацькі слова які я не знаю ))) . Молодці .


Покрутились ми там з пів години , і знову" по конях". Треба шукати ночівлю . Так як ми і думали, поблизості(в районі 30 км знаходиться більше 10 мотелів -готелів) було все зайнято, ще б пак , вихідні і день Незалежності. Але від"їхали буквально 100 км і був мотельчик з вільними номерами , досить навіть пристойний і чистий .
Новий день і нові пригоди , з таким девізом пішли випробувати безплатний сніданок(входить в ціну мотелю) . Сидячи в ресторанчику (читати - столова) говоримо рідною мовою між собою , підходить офіціант і питає а це ви по українськи говорите? Ми трохи були ошарашені , звідки в "глубінці" можуть визначити українську . Виявляється... що ми так і не зрозуміли звідки , знає собі та й все . Ну що ж тішить, і з піднятим настроєм повний вперед. Хайвей швидко закінчується , зїжджаємо на звичайну дорогу і починаються гори ... Окрім вау і ух передати чимось важко . Фото можна спокійно множити на 10 по враженням . Я і так людина гір, а тут просто краса, підйоми до двох тисяч метрів . Такі краєвиди відкривались що дух захоплювало, ну і деколи трохи страшнувати було над обривами )))це просто від непривички . Між горами попали на шикарне місце з водоспадами. Такий собі маленький ландшафтний парк . Фото на память і слідуюча зупинка Єлловстоун. По дорозі побачили ще невелику аварію з оленем на капоті, але це звичайна річ для цих місцин . Ну і нарешті він Єловстоун!
Далі буде )))
Кілька фото з дороги
Добра фіра сіна ))

Просто гірки

[бригадирь]

Ха,а наш "камазіст" таки добре навчався в школі... Читав наче оповідання ,причому все собі уявляв ,відразу намальовується картина...Маєш хист Стефку....давай документальні підтверження....

[hanter39]

Читав з відкритим ротом! З нетерпінням чекаю продовження!!!

[StefcoG]

Частина друга )))
Ну що ж, от і в"їзд.

Як завжди в таких випадках стоять "брамки" в яких збирають бабло . 25 долларів і ви маєте пропуск на 7 днів в парк, що ж небагато за здійснення мрій . Їдемо спочатку в "візітор центр", така собі хатище в якому безплатні консультації - де є місце на ночівлю, погода, куда поїхати і що подивитись, яка небезпека і таке інше .Звичайно там же магазини, заправки і таке інше. Після відповіді на запитання про ведмедів, - " та он вчора тут біля хати вештався" , нам зразу захотілось купити засоби безпеки . Як виявилось все що вони пропонують, це такий малесенький "вогнегасник", а в ньому перцевий спрей. Притому гордо говорять - У 98 % він допомагає" . Якось по душі зразу пробіг холодок .... Думаю собі, ню-ню , з балончиком проти агресивного ведмедя , класний жарт. Але потім якось прийшло просвітлення , шо то певно ліпше собі пшикнути .. . Ну та ладно, вовка боятися - в ліс не ходити... теж мабуть не дуже доречна фраза, адже і в ліс йдемо і вовки є ))) .
Взяли карту парку, з позначеними "видатними" місцями і зовсім сумно стало . Їх дуже, ну вже дуже багато .. реально не встигнем. І так з сумним і щасливим обличчям(нарешті добралися) ще вирішили спитати на якому кемпінгу є місце під палатку ( на відміну від Карпат , де можна практично будь-де розбити табір, тут немає такої лояльності до "дикарів") , і знову розчарування , мол , на всіх кемпінгах на території парку місць немає, і треба їхати аж за межі.. десь кілометрів 80-100 . Ми зробили вигляд що його не зрозуміли, "складнощі перекладу" так сказати, плюс натура українця який завжди знайде місце "під бурячки" , вирішили ризикнути і проїхатись перевірити(може хтось виїде, а може комусь на "хвіст впадемо")) ) заодно проїдемось парою-трійкою місць. Але так як були на березі самого більшого високогірного озера , вирішили ще по пляжі пошвендятись . Озеро знову ж таки" на воко" , десь таке як Світязь в Шацьку, теж має острів , навіть два . Теж пісок , правда вулканічний , наполовину чорний.Тобто крупинки чорні і жовті , в різних місцях преважає різний колір . А вода така , що як ногами зайшов то зразу вуха похололи)))) . Зробили пару фоток, думав побачити кестрела (такий яструб який ловить рибу). Трохи побіноклював , те що хотів побачити - не побачив , зате краєвидами намилувався. Взагалі дуже цікаво там , практично постійно бачиш - ліси, озеро або річку і засніжені вершини гір при тому що в день плюс 30 . Оглянули "Рибацький Міст" , чого вони його занесли до цікавих місць ми так і не зрозуміли .. Міст як міст .. Трохи навіть карявий як на мене. Може через те що там були вибоїни ..
Довго не затримувались, не хотілось тратити час. І тут перший шок, відїхали 2 км. і попали в корок на дорозі .. Ну думаю застряли надовго ..але виявилося що це всього- навсього(по словах рейнджера) бізони переходили через дорогу і вони її трохи перекрили)))) . Помаленько проїхались , зупинились у "кишеньці для фоток". Знову таки мушу відволіктись і розказати як взагалі проходить автомобільний огляд території .
Там багато тварин (як ви вже здогадались) або якигось природніх чудасій видно прямо з вікна автомобіля. Сама дорога досить вузька, практично узбіччя немає як такого, але буквально що кількасот метрів є "кишеньки"в які ви заїжджаєте для спостережень і фото. Дуже зручно і дуже комфортно . Деколи правда люди просто приторможують на дорозі ,роблять фото і їдуть далі,тому їхати треба обережно, не понятно коли, кому і де заманеться встати))) . Але всі ставляться з розумінням, чим ми незавадили скористатися)). Отже подивились ми за бізонами, поробили фотки , натішилися , ніби "корів" ніколи не бачили))) . Але все таки мушу віддати належне , махіна така що ого! Але доволі мирна , якщо близько не підходити . Дальше по карті місце "Мад Волкано" (тут, і далі, і попередньо транскрипція вільна, моя ))) ) . Заїхали, усі стежки викладені деревяними мостиками і переходами, зручно ходити , та й підійти можна прямо таки до цікавинки, чуть не впритул .Отже подивився я на ту "печеру дракона", ну реально тріщина в землі а звідти - гуркіт, шум, булькіт і дим(пара) виходить . Був би я якимось індіанцем Навахо в бронзовому віці, домалювати чудище було б ділом техніки.))). Потім ще кипляче болото було, просте наше звичане болото але кипить , булькає як смола ... цікаво . Взагалі описувати те що ми бачили доволі проблематично, так як в більшості випадків то треба побачити, і то нема з чим порівняти . Людей доволі багато, все таки недарма сказано, що цей парк приймає до 3 мільйонів відвідувачів в рік . Причому, особливо на другий день, враження було таке що Єлловстоун знаходиться десь між Індією і Китаєм , так багато було відвідувачів з тих країн . Середньостатистичних американців було не більше 30 відсотків . Ну і представників України 0.00002% ))) . Почало наближатись до темряви, а ми ще не знаємо де спати, тож погнали далі , в першому кемпінгу місць не було, а от в другому нам пощастило і виявили нашу базу! Еврика! Точніше назва "Мамонт " . Дуже цікаво йде реєстрація. По перше ти сам все робиш, отже підїхав до будиночка де вїзд. Там висить дошка, десь метр на метр, з номерками . Дивишся на якому номері немає папірця це означає що він вільний . Збоку береш бланк листочка який потрібно розривати на три частини . На кожній з тих частин пишеш номер авто . 1 частину вішаєш на дошку (все - занято місце) , другу ставиш в конверт, туда ж гроші (15 дол за добу) і кидаєш в скриньку , а ще одну частину вже на свому місці де розбиваєш намет, вішаєш на стовпчик з твоїм номером. От і вся реєстрація ))) .
Ну що ж місце є, намет є значить дальше діло техніки . Всі рухи були вивірені , інструктаж по розбиванні табору був пройдений ще надцять років тому, тож за хвилину палатка стояла, всередені карімати , спальники .. все, готові до ночівлі.

Оця перевага намету, швидкість і мобільність , мені дуже до вподоби . Вечеря завбачливо була приготовлена.. сухпайки то велика сила , тим більше на такий стан, коли вже не хочеться палець об палець вдарити і "під ложечкою поштрикує" . Отже водичка на примусі закипає за 2 хвилини, залили в пакет з сухпайком кипятку, ну і плюс зроблена кава . 5 хвилин почекали і дві порції відбірного біфстроганофф з макаронами і грибною підливкою та двома чарками( читати - горнятками))) коньяку за приїзд і відбій[/quote]

[StefcoG]

Після шквалу листів та телефонних дзвінків вирішив продовжити . Отже частина третя .

... Легко сказати відбій , а насправді коли наступає темрява, все що спало вдень, починає вити, гарчати, мичати і ще видавати купу всіляких непристойних звуків))) . . Плюс купа комашні яка чомусь тут дуже голосна ... коли лежиш в палатці враження, що ти посеред джунглів ))) Звукова палітра ну вже дуже відрізняється від української .)) Але все таки втома (читати коньяк))) ) діло своє зробила і ми поснули . Правда десь біля 1 години ночі , після того як біля палатки були звуки що щось когось зїло, дружина не витримала, взяла спальник і пішла в машину спати .. але через дві хвилини вернулася. І я відчув щось холодне біля ноги. Навпомацки знайшов, і це виявилась .. сокира .. Ага он за чим ходила в авто))) А я вже почав думати що налякалася . Ну що ж , з таким охоронцем з сокирою, не страшно і засинати. Це зараз смішно, але реально будучи там , не маючи ніякої вогнепальної зброї і ночуючи на простій не обгородженій території посеред лісу, де за різними даними є більше ніж 300 ведмедів і 100 вовків було не те щоб не весело, а так сказати на жаргоні - "стрьомно"...
Ну, але все як бачимо обійшлося і... ранок видався свіжий і чудовий . Перший шок того дня - туалети . Виявилось що заходиш в "хатку" а там самі звичайні , чисті, "міські" туалети .. ну там з водопроводом, каналізацією і умивальниками . Мдяяя. посеред лісу, глуш .. круто що тут скажеш . А якщо додати туди душові кабінки то взагалі враженя чудові залишаються)))
Ну що ж , привели себе в порядок , навели невеликий" шмон" , укомплектувалися на день насущний, склали план , підріпились і повний вперед .. Їздимо по парку як я вже казав асфальтованою дорогою яка в формі вісімки йде через практично всі головні памятки парку. Дорога хоча вузька але хороша , без ям . Мабуть про всю кількість заїздів я рзказувати не буду , зупинюсь тільки над основними . Тому що ця кількість дуже велика. В основному це щось булькаюче або паруюче . Озера і ставочки, калюжі і болота все кипить і парує. Просто з під землі пара йде , гейзери самих різноманітних форм і потужностей .. але кожне дуже оригінальне і цікаве .Додайте до цього всього постійні фантастичні краєвиди і ландшафти, масиви гір, лісів, скель .. просто голова обертом . І запах , постійний , і потужний запах лісу, хвої або польових квітів . Не можеш надихатись . Правда біля гейзерів запах нагадує тухле яйце . Але скільки там того гейзера))) Отже постараюсь розказати тільки про найцікавіші речі, а то я взагалі ніколи не завершу писати .
Норріс Гейзер Бейзін (norris geyser basin)


- мабутьтут можна знімати льодовиковий період 4 . Уявіть собі величезну пустельну територію , на якій випускають пару сотні тріщин в землі, та киплять всілякі там ставки . Усі доріжки на підвищеннях, земля гаряча .. все довкола шипить, гуркотить і булькає... Ну так ніби от-от і рване вулкан.. До речі забув сказати , що територія Єлловстоуна це напів діючий вулкан чи напівпотухший, то нехай геологи скажуть, і цій території реєструють ще й купу землетрусів. Тобто там по повній програмі ідуть всілякі там сейсмічні процедури .. і гахнути теж може, напевне, зразу на півамерики .. Ну але вертаймося до Норріса (не знаю може назвали на честь Чака Норріса, реально все "розбомблене" як після його бойовиків ) - отже там повністю можна себе уяавити якимось там мамонтом на порозі вимирання . Напівсохлі дерева по краям цієї вимерлої оази тільки підкреслюють це . Трохи лячно .
Мідвей гейзер бейзін (midway geyser basin)

Найкрасивіше озеро на території. І найбільше з киплячих . Знаходиться в кратері власного маленького вулкану, тобто рівень озера вище за рівень довколишнього ландшафту. Само собою гаряче і парує . Але основним що зачаровує це кольори . Голубий аж до синього посередині, жавта окантовка десь на пів метра і яскраві оранжеві витоки .. фантастика .До речі парує воно теж синьою і оранжевою парою . Підходи зроблені, що можна прогулятися повз нього , або треба заїхати з іншого боку і буде вигляд озера зверху . З цього озера вода впадає зразу в гірську річку буквально за 100 метрів, змішується і нагріває її . Так що вниз по течії вона тепла а піднятися 50 метрів вверх і вона знову крижана.
Фейтфал гейзер (faithful geyser) це найбільший гейзер , який б"є на висоту до 100 метрів , приблизно що дві години . Краще подзвонити і запитати "розклад" коли будете планувати поїздку , тривалість 2-3 хвилини . Кількість води і пари яку він вивергає просто нереальна . Біля нього знаходиться ще один візітор центр , з магазинами , заправкими та кафешками . Там же натрапили на туристів емішів, німецьких переселенців, які відмовились від цивілізації і живуть своїми общинами. Без світла , газу і усіх інших досягнень людини . Наскільки по них видно їм це не заважає бути щасливими .
По дорозі зустрічали дуже багато рибалок.. як виявилось рибалити там можна, але потрібно купити дозвіл і рибу забирати не можна. Практично всі ловлять так званим флай фішінг, по нашому нахлистом .. річки дуже чисті, холодні і швидкі .З електровудочками, сітями і динамітом не бачив нікого ))) .

Ще цього дня були десь в кількох десятках різних місць з купою цікавинок . Також під час чергового карабкання на гірку дружина мала можливість споглядати змію яка "ігриво" розмахувала головою перед нею ))) Знову бачимо бізонів до яких починаємо привикати.


Але цього разу пощастило, попали на оленів .. Що ми зауважили ,хочете побачити звірів дивіться за рейнджерами (по нашому єгер ) ))) . Не знаю як вони їх відслідковують але тільки якась звірина наближається до дороги вон тут як тут . Це до речі був Балл Елк , по нашому благородний олень , у всій красі ...

Дуже дивно спостерігати за дикими тваринами, які абсолютно не бояться людей і спокійно пасуться в 10 -15 метрах на волі.

Звичайних "дірів" ( оленів тутейших) , навіть не рахую і не розказую тому що їх можна рівняти з нашими ... зайцями і то в хороших господарствах.

Ну що ж отак і другий день пролетів , вражень море.. Але на завтра заплановано не менше ...

Ps Фотографії в процесі , самі розумієте - плівку проявити, відібрати, надрукувати ))))

[StefcoG]

Частина енна ))
Ну що ж вечером, після важкого відпочинкового дня, можна і трішки розслабитись (читати - п"ємо коньяк))) ) і спатоньки . Намет ми залишили з всім господарством протягом дня без догляду . Навіть якось не дивно, що вечером все стояло на своїх місцях в цілості . Ніч практично пройшла без пригод , думаю ще кілька днів і ми б вже без палатки спали)) .
Значиться плани на день насущний - Великий Каньйон (не путати з великим Великим Каньйоном))) ) , водоспади, і гора Вашбурн ... Але першим ділом прогулялись біля гори мамонтів . Отака собі біла гора на фоні сірого і зеленого . Я виявилось там якісь бактерії живуть ну і взагалі складні геологічні процеси .




По дорозі до гори спостерігали за ведмедицею з двома малими , але вона була далекувато . Так само далеко були гірські барани . Пожалів що не взяв труби з збільшенням в 30-60 раз ..





Тест на уважність


Дальше гора Вашбурн 3122 метри (Говерла 2061 метр, так на всякий випадок нагадаю). Як завжди в таких випадках авто залишили на паркінгу , трохи озброїлись амуніцією. Фотоапарати , бінокль, вода і куртки . І погнали .. ми то думали що за дві годинки вийдемо , помилка виявилась дуже болючою і пекучою . Тільки почали йти як нагадався мені анекдот -
"Я пішов на пробіжку,але вернувя через дві хвилини, тому-що дещо забув, я забув що я жирний і не можу бігати довше двох хвилин ))) ".

Десь приблизно такі були думки в мене в той час . Жарти жартами але малу помалу ми були все вище і ближче до мети . На певній висоті , на якій точно не скажу, альтиметра не було, почали відчувати брак кисню , навіть коли відпочивали дихалка була швидшою, останні кількасот метрів так взагалі буквально 20-30 метрів і задишка.. Ми звичайно не признавалися в тому що слабаки і через те єлі повзем. Ми просто почали "часто зауважувати всякі цікавинки , зупинятися і фоткати (в той час думаючи , ооо як же це добре відпочити). Правду кажучи і було на що позаглядати . Правда знаки на кожному кроці - остерігайтесь ведмедів , трохи насторожуавали. Місця там дикуваті... За те сама Гора дуже красива - субальпійські луки, скелі, обриви, шикарні краєвиди , всякі там льодовики .. уявіть плюс 30 , середина літа а там місцями двохметровий сніговий покрив .

Дальше шок , гірські кози , про яких я знаю як дуже лякливих ,спокійно дозволяють підходити на кілька метрів!





Ну нарешті , добрели ми до вершини і таки правду казали, вид в кожну сторону на 100 км . Нам ще пощастило бо ніяких туманів чи інших "обмежувачів краєвиду" не було , повітря аж "хрустіло" від прозорості . Заслужена насолода панорамою, фотка біля памятного знаку , і довгий спуск назад .


Що я вам можу сказати, перед підйомом ..дуже уважно підійдіть до вибору взуття , це ваше основне спорядження. Моїм гірським кросівкам вже рік, і ні разу вони мені не завдавали проблем .. а тут , просто жаліючи вашу психіку не буду виставляти фото того що залишилось від них на ногах . Це був мій перший промах , вони були завільні.. . Другий промах , завжди беріть крем від засмаги .. тому що крем від опіків не настільки хороший . Ну і третій - не беріть кепку, а тільки капелюх або панамку із чим поширшими полями.Також бажано на довгий рукав футболка і штани . От якщо б я це все зробив правильно то немучився ще кілька днів по тому. А так прийшлось в терміновому порядку вивчати антиопікове лікування . Ще одна дрібничка, при спуску, якби не туристичні палиці , то певно кілька падінь було б точно , тому рекомендую обовязково ними користуватись . Мені допоміг такий собі універсальний монопод під фотоапарат, який я використовував і як опору. Повірте, зробити якісну фотографію з рук, коли в тебе в грудях локомотив дуже важко . Чесно кажучи, цей підйом нам практично перекреслив всі решта планів, але ми ані на краплинки не жаліємо . Дальше швидка поїздка до каньйону і водоспад .


Що одне, що друге просто гігантський розмірів . До водоспаду спускатись вертикально 1 км , там же зроблений оглядовий майданчик .. практично ви нависаєте над місцем падіння ...враження не передати .. з правої сторони на вас ідуть тонни води а зліва і знизу обрив і це все туди летить аж голова крутиться. Водоспадів є два , а підходів до них чотири .Але так як вже вечоріло і нам потрібно було проїхати 2000 км за 24 години .. то інші залишили на наступний раз. В поїздці назад , дружина нарешті зрозуміла моє скиглення - "як замахали олені на дорогах" . Коли ми верталися через гори , і стемніло я просто був змушений зїхати на перший ліпший кемпінг .. що б не привезти оленя на капоті. Щоб ви краще розуміли - що 500 метрів біля дороги в кількох метрах паслися пара-трійко оленів. а так як вони реагують на фари, то краще не ризикувати. На моєму рахунку і так вже двоє є .. Заїхали на кемпінг і в нас просто вже не було сили щоб ставити намет, тому повитягували спальники і поснули прямо на сидіннях машини.. За 4 години підйом і до дому . Назад їхалося доволі спокійно якщо не рахувати грозу яка нас супроводжували всі 300 км додому . Приїхали ми в другій годині вночі.. "єлі теплі" , але щасливі . Правда я потім ще тиждень відпочивав після такого відпочинку )) . Не знаю як кому, але кожна секунда проведена там вартує всіх тих мук .. і ні разу навіть думка не промайнула навіщо ми це робимо. Правда в таких подорожах бажано залишати здоровий глузд дома))) і у вас все обовязково вдасться .

[бригадирь]

Що то того вартує непогано видно і із знімків,а як в живу то то можна тільки уявити...Але то краса...Шкода ,що наш сайт недає посилання на фейзбук.яб поділився такою розповіддю з друзями...файно ...я думав Ти просто кразіст ,а Ти фахівець із туристичного діла і митець -кразіст... правда файно...

[WAWA]

Красота, як у казці.

[собаколюб]

неначе сама там була... навіть ноги почали боліти

НАДЗВИЧАЙНО