Характерна риса рудої лисиці - її пухнатий хвіст. Лисиця - близький родич домашнього собаки. Цей нічний хижак усе частіше з'являється поблизу міст.
Руда лисиця Ряд - Хижі
Родина - Вовчі
Рід/Вид - Vulpes vulpes
Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина: самець - 112 см, самка - 108 см.
Довжина хвоста: до 40 см.
Маса: самець 5,9 кг, самка 5,2 кг.
РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: з 10 місяців.
Шлюбний період: січень-лютий.
Вагітність: 53-63 днів.
Кількість дитинчат: 4-5.
СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: нічний спосіб життя; спільна турбота про потомство, в інший час тримаються поодинці.
Їжа: дощові хробаки, кролі, птахи, комахи, плоди.
Тривалість життя: на волі від 18 місяців до 2 років, у неволі до 14 років.
СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Майже 50 різних підвидів, найвідоміший - сріблиста лисиця.
Століттями люди полювали на лисиць, відстрілювали їх, ловили в сільця, але їхня кількість не зменшилася. Таємниця цього феномену в тому, що лисиці легко пристосовуються до будь-яких умов.
РОЗМНОЖЕННЯ
Розмноження рудої лисиці Лисиці ведуть одиночний спосіб життя, за винятком хіба що шлюбного періоду та 3-4 місяців, коли батьки разом піклуються про потомство. Більшу частину дня лисиці проводять у норі або в лігвищі.
Розмножуються вони взимку. Через те, що тривалість їхнього життя на волі мізерно мала (усього два-три роки), за все своє життя самка приводить потомство 2-3 рази, а самець, часом, спаровується тільки один раз протягом всього життя. Інколи у вихованні лисенят допомагає сестра матері або одна зі старших дочок. У цей час „тітки" накопичують досвід по доглядові за дитинчатами.
За деякий час до ощенення, самець або самці (іноді з однією самкою живе два самці) не допускаються в нору. Після появи потомства на світ, на батька чекає піклування про їжу для самки та дитинчат. Дитинчата починають бачити та чути через два тижні після народження, у цей же час у них прорізаються зуби,а в чотирьохтижневому віт вони вперше залишають нору. Мати годує лисенят молоком півтора місяці.
Лисенята охоче граються, вони рухливі та дуже допитливі. Вже у вересні, у віці шести місяців, їхня маса досягає маси батьків. Лисенята в цей час, навчившись полювати, відправляються на пошуки власної ділянки. Багато хто з них гине, навіть не досягнувши статевої зрілості.
ЇЖА ТА ПОЛЮВАННЯ
Їжа та полювання рудої лисиці Лисиця добре пристосована до нічного полювання. Вона відмінно бачить у темряві завдяки тому, що за світлочутливими клітинами її очей знаходиться ще один шар клітин, який називається Tapetys lucidum. Він відбиває світло та подвоює яскравість зображення. Крім того, у лисиці відмінний слух - вона чує навіть звуки низької частоти, що їх видає миша, яка бігає в траві, або хробак, який повзе.
Лисиця змінює свій раціонв залежності від умов життя. На узбережжі вона руйнує гнізда чайок, поїдаючи їхні яйця та пташенят. У лісах лисиця полює на гризунів та диких кролів. Не гидує вона й комахами. Важливою складовою частиною її меню є дощові хробаки, насамперед тому, що вони водяться у величезній кількості. Лисиця також охоче поїдає плоди, фрукти, ягоди та вегетативні частини рослин. Нерідко вона нападає і на свійських птахів.
ЛИСИЦЯ ТА ЛЮДИНА
Лисиця та людина Сторіччями людина полювала на лисиць заради її гарного хутра. В Англії для полювання на них спеціально навчали собак. Останнім часом така форма полювання стала непопулярною із-за того, що вона засуджується суспільством.
Лисиця - один із самих активних рознощиків сказу. Якщо хвора лисиця вкусить собаку, то потім скажена собака може заразити людину.
Протягом довгого часу лисиць відстрілювали, розкопували їхні нори, що, однак, не зменшило загрозу розповсюдження сказу. Проблема розповсюдження сказу й донині існує на території всієї Європи (за винятком, хіба що, острівних держав, таких як Великобританія та Швеція, де загроза сказу на сьогоднішній день не є настільки актуальною).
СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ЛИСИЦЯМИ
Руда лисиця - це невеликий звір з витягнутою мордою, великими вухами і довгим пухнастим хвостом. Лисиці активні з опівночі до світанку. У цей час їх легше всього помітити на околицях міст. Не важко їх зустріти й в період гонів, у січні й лютому місяцях. У цей час лисицю можна навіть почути: самці голосно тявкають, а іноді й грізно виють. Про присутність цих тварин говорять також сліди та випорожнення, які вони залишають у місцях свого перебування. Під час спостереження важливо запам'ятати або відзначити місце, де зустрічалась лисиця. У майбутньому її знову можна буде знайти на тому ж самому місці. Завдяки спостереженню, можна багато довідатися про життя та звички цього цікавого хижака.
ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...
На лапах у лисиці є чутливі волоски, які допомагають їй орієнтуватися в просторі та знаходити потрібний напрямок.
Крім рудої лисиці зустрічаються також і особини з іншим кольором хутра, наприклад, з чорними грудьми, животом та зашийком. У деяких лисиць забарвлення шерсті на спині нагадує чорний хрест.
Лисичин хвіст міняє свій зовнішній вигляду залежності від пори року, але особливо він гарний взимку.
Лисиця, здобувши поживу, не пережовує її, а тільки розриває м'ясо на дрібніші шматки та проковтує їх.
У лисенят короткі мордочки. Лисенята схожі на щенят.
ЛИСЯЧА НОРА
Лисиці часто риють нори під коріннями дерев або на схилах пагорбів. Про те, що нора населена, можна дізнатися із характерного солодкуватого мускусного запаху.
Протягом двох тижнів після народження лисенят, мати залишається з ними у норі, а самець приносить їм їжу.
