За королевою гір .
/Королева гір , королева вершин / Колиб мали описати в двох словах СКЕЛьНИЦЮ , без сумніву це булоб найвлучніше сказано .
Скельниця це вид який полюбляе високі гори , який може пересуватись і скакати по хребтах і ущелинах як справжній еквілібрист ( той хто ходит по канатах v cyrku )... І тому вона е бажана мета для того хто надумав пополювати , і тому відносится до унікального трофею і дуже омріяного .
Uploaded with
ImageShack.us це фото не мое ,а мого знайомого еспанця ПЕДРО АМПУЕРО зі скельницею добутою ––недавно в горах Пірінеос, ЕСПАНІА на кордоні з Франціею , який дуже любить полювання з луком.
Доросла особина має довжину тіла 110–130 см, хвіст короткий. Висота в холці 70–80 см, вага 30–40 кг. Самці більші за самок, мають темніші кольори і довші роги. Колір шерсті залежить від сезону року, літом — більш світлий, рижуватий, а взимку — темніший, коричневий. Роги мають самка і самець, роги чорного кольору, без розгалужень, загнуті назад, довжиною до 25 см.
Біологія. У дикій природі, у горах скельниця живе невеликими групами з самиць і молоді 1–2-річної, а окремо — менші за розмірами стада самців. Змішуються статі тільки у період гону, у жовтні-листопаді. Мають добре розвинені слух, нюх та зір, що дозволяє їм завчасно почути хижаків, таких як ведмідь, рись, вовк або людина. Тривалість життя — 20 років. Вагітність — 6 місяців , народжують одне, рідко двох козенят. Стають зрілими на другому році життя. Розрізняють 2 види скельниці та 10 підвидів. Розміри і вага тіла між різними видами і підвидами досить відрізняється. Найменший підвид це кантабрійський, а найбільший — карпатський, він приблизно на 10% більший за альпійський.
Скельниця - звір надзвичайно спритний, швидкий .Пересуваеться дуже легко по майже вертикальних камянистих схилах , вгору чи вниз , на дуже високий швидкості , де будь-який інший вид злетів би в низ .
У 50-80 роках , було /модно / завозити тварин з інших екосистем і материків та розводити іх в угіддях для подальшого полювання , так зараз стало /модно / підтримувати, покращувати і повертати в рідні місця аутоктону фауну . Так до нас /заіхали/ такі тварини як , олень японський, сарна сибірська (козуля), єнот уссурійський, ондатра, візона річкова («норка» американська», кріль дикий, кінь Пржевальского та інші. Деякі з них заповнили вакум у екосистемі наших угідь і стали цінними і популярними мисливськими звірами ,як наприклад ондатра , муфлон ,фазан , а інші навпаки - проблемою для наших угідь, як енот усурійський , візон річковий .(Маємо на увазі шкідливу акліматизацію на Заході України єнотовидного собаки, який тепер нищить все і вся, а також необдумане завезення плямистого оленя, який, паруючись з місцевим благородним оленем, призводить до появи покручів.)Все це було колись.
А зараз подивімся на нашу краіну , на іі багаті кліматичні зони, та різноманіття екосистем : від дунайских заплавів з рожевими пеліканами , до поліських боліт з тетеруком, зайцем-біляком , від спекотних степів і напівпустинь з бабаками , дрохвами до альпійских лугів у КАРПАТАХ з ведмедями, глушнями (глухарями). І нам потрібно старатись зберігати це все хочаб у тому стані який е , або який був якихось 50-100 років тому .Тобто не завозити все нові і нові види тварин , рослин , а старатись зберегти і відновити ті шо втратили .
Скельниця ( Rupicapra rupicapra (Linnaeus, 1758)), Розповсюджена в гірських масивах Європи, таких як Альпи, Піренеї, Кордильєри і звичайно у Карпатах. Найбільш поширений цей вид у Альпах. Але найбільшу увагу присвятимо популяції у Польсько-Словацьких Татрах та в Румунських Карпатах, через сусідство і дуже подібні природньо-кліматичні , географічні , історичні та культурні умови . У наших західних сусідів ситуаціа з скелницею була дуже подібна ,але не така трагічна як у нас . У Першу Світову Війну голодні солдати, а після війни голодні горяни вибили майже повністи ,а декуди і повністю скельницю.Після друга війна , і аж у 60-80 роках почалось відродження поголівя скельниці у РУМУНІІ ,СЛОВАТЧИНІ та ПОЛШІ .( А в украінських Карпатах ,чомусь не відбулось повернення втраченого цього виду, ми заспали . )
Татринському національному парку( Польській Національний парк на площі 22 тисяч га У 1993 році Татранський національний парк, спільно з словацьким Татранським національним парком (Площа парку — 73 800 гектарів, буферна зона навколо парку — 30 700 га), отримав статус біосферного заповідника ЮНЕСКО.) останніми роками спостерігається стабільне збільшення поголів’я козиць (так її називають польською). Коли в 90-х їх було всього 90 осіб, то вже у 2001 році нараховували 286 голів, а в 2010 — понад 800 голів. Полювання на козиць у Польщі та СЛОВАТЧИНІ звичайно заборонене, на відміну від румунських сусідів.
Розведення скельниці у волерах ,для подальшого випуску у дику природу , дешевий ,але дуже клопіткий і малоефективний метод . Так як молодь шо випускаеш в уґіддя ,швидко стае здобич хижаків і браконерів .
Uploaded with
ImageShack.usвідлов у дикій природі і подалший випуск у нові місця ,це е один з найпопулярніших і дуже ефективних методів .На фото відлов скелниці для Парку Національноґо Мулті РОДНОІ.Румуніа .1960 роки.
Uploaded with
ImageShack.us (на фото переселення скельниці в нові гори у ЕСПАНІІ)
у Румуніі ситуаціа з чорною козою -так тут називают скельницю , набагато краще нараховуется до 10 000 голів, останні десятиліття займаются розселенням у інші частини Карпат , і полювання дозволене ,але звичайно у малій кількості і дуже контролюеться .Неподалік Украінських Карпат ,а саме в південній Буковині, Східних Карпатах, у Національному парку «Munţii Rodnei» (Гори Родна), скельницю були вибили повністю майже 100 років тому .Але у 60-70 роках на державному рівні була проведена реакліматизація чорноі кози . При сильному контролі охорони , при розумному контролі вовка румуни були добились дуже високоі кілкості /королеви вершин / , у 1990 році у горах РОДНА нараховувалось 500-600 осіб.Але слабий контроль спричинив браконерство і зараз нараховують всього 140 голів чорноі кози .Тобто бачимо шо браконерство це головна проблема зі скелницею у румунів,як і у нас з іншими видами , та напевно буде зі скельницею як повернемо іі в Украінські Карпати колись.
(на фото факт браконерства трьох скелниць у Парку Мунті РОДНЕЙ .Румуніа , викрите лісовою охороною парку .)
З украінських Карпат скельниця зникла , десь менше 100 років тому , під час Першоі Світовоі Війни .Чув шо останню застрелили в Ґорґанах під горою СИВУЛЯ .На Закарпатті у ХУСТІ 3 роки тому , один мисливець мені розказивав ,шо мае стару картини дідову , де намальований браконер з чорною козою і ріжками загненими назад ... я його просив продати ,а бо хоч показати ,так і незумів .Може тепер він прочитае цю статю в нашій газеті і хоч викладе фото картини .Дуже цікаво. Також би хотів попросити читачів ґазети хто мае якусь інформацію про скелницю в Украінських Карпатах старі матеріали друковані , фото , картини ,буд-яка інформація прошу збереґти і надати мені , чи однодумцям .Наперед дякую .
/королева гір / скельниця зникла з наших Карпат , з нашоі вини -вини ЛЮДИНИ . І тому ми повинні попробувати !!! виправити свою вину і реакліматизувати ,цей втрачений вид з територіі Украіни . Звичайно це не легко і не швидко буде . Це займе не те шо багато років ,а навіть десятиліть .Великі людські затрати , серйозні капіталовкладення .Але це мене не лякае ,а навпаки додае наснаги і рішучості у пошуках зацікавлених,небайдужих людей,однодумців ,любителів природи свого краю і Карпат ,мисливців,приватних фірм і звичайно державних органів і влади .
Всі разом ми можимо це зробити -ПОВЕРНУТИ СКЕЛьНИЦЮ В УКРАІНСьКІ КАРПАТИ !
окрім цього /проекту , мріі, ідеі / виношу на ваш розсуд і обговорення ,читачі ґазети /П та Р/ доцільніста повернення скельниці у гори КРИМУ і рисі !!! , можливість повернення бабака альпійського в наші Карпати .
vasyl Eger 14.06 . 2013
-----
. z mene kieshka z dyka 