Здобутки мого УКГ
Доброго дня чи вечора мої читачі. Хочу розповісти Вам про свого улюбленого українського карпатського гончака Ридай- БОЯ та його досягнення на даний час. Якого я привіз з того регіону звідки починається їхній родовід, а саме з Закарпаття.
Все розпочалося з того ,що на ІІ Хмельницькій обласній виставці мисливських собак яка відбулася 13.04.2013 року у м .Хмельницькому. Виступивши у молодшій віковій групі він зайняв ІІ місце та отримав оцінку дуже добре.
А зараз я розповім Вам про його змагання на яких були здобуті дипломи.
На перші випробування які ми відвідали – були змагання , які проводилися 4 серпня 2013 року на Кам´янець - Подільських між. районних випробуваннях по водоплавній дичині .І вирішив я поїхати та подивитися на випробування бо на таких ще ніколи не був присутній. Залишалося декілька днів до неділі. Я вирішив трохи нагадати по чому йому прийдеться працювати. Взявши рибальський костюм ми вирушили по ставках. Підійшовши до одного ставка, після моєї команди Бой поліз у воду . Запливши в очерет він пригадав минулу осінь.
В суботу зателефонувала Ірина і каже ,що гончаків та борзих по водоплавній птиці не допускають тому ти краще уточни чи потрібно їхати тобі. Зателефонувавши до організатора випробувань Войталюка П.Б. він повідомив мені ,що карпатців допускають до змагань, і буде радий бачити нас на випробуваннях. І ось настала неділя, ми поїхали на змагання. Під’їжджаючи до Городка, я зателефонував до Володимира ї запитав де точніше будуть випробовування. У 7.30 я був на місці, псів більше півсотні і всі лягаві. Привітавшись йду на реєстрацію. Розмовляючи з Володимиром ми міркували ,що покажуть наші карпатці в порівнянні з лягавими в яких водоплавна є профільною.
Задзвонив телефон і це дзвонив Віктор з Хмельницького, в якого теж є карпатець якого він брав у Міші Бригадира. Хоче заради цікавості подивитися на випробування і результати карпатців. Звучить команда на урочисте шикування, прямую до машини за Боєм. Тільки випустивши пса чую «це що за порода?». Володя теж підійшов зі своїм Шайтаном. Ми стали в строй і за нами спостерігали всі власники лягавих. З цікавості до нас підійшов експерт із м. Рівного ( Водопян Юрій, ), крім цього експерта було ще два : Войталюк П.Б.та Коробчук В.М.
Після пострілу у гору розпочалося відкриття змагань. Войталюк П.Б. зачитав постанову ФМСУ про те , що УКГ допускається до всіх видів змагань з метою вивчення їх робочих якостей. Половину псів поїхали на поле по перепелу , решта залишилися на ставку на випробування в першому випробуванні.
Перше випробовуванні було на слухняність. Потрібно було спустити пса з повідка або на попущеному сказати лише одну команду «рядом» і почати рух і пройтися 20 метрів в одну і іншу сторону ,що пес був біля власника. Після чого виставляються бали які в подальшому будуть підраховуватися. Наскільки пам’ятаю у мого Боя 16 балів з 20 .
Друга вправа : власник підходить до експерта з псом на повідку і експерт робить постріл після якого кидає качку у густу траву. Потім давши команду «шукати» пес повинен знайти у траві качку та принести господареві. Якщо пес навіть не принесе здобич а буде покручуватися біля неї, як зробив мій Бой то ця робот зараховується як позначення псом дичини але з меншим балом. Усі вправи виконуються послідовно псами присутніми на змаганнях. Під час відпочинку чекаючи на третю вправу бачу ,що йде по березі ще хтось з одним карпатцем це був Віктор з Хмельницького. Привітавшись ми почали розмову про карпатців ( доречі гарний у нього пес по екстер’єру по роботі не знаю бо ще юний).І ось моя черга до третьої вправи, якщо пес з нею не впорається то пес до наступного випробовування не допускається . Не доходячи до води експерт кидає качку на воду і потрібно її принести на берег. Бой ускочив у воду з великим азартом і поплив у сторону качки , взявши її він почав наближатися до берега. Я стою і думаю щоб Бой не залишив у ставку качки а виніс на берег до мене. Хоч подача качки була не така чудова ,як в деяких лягавих , та все ж залікова. Далі переїжджаємо на наступний ставок половина якого заросла очеретом на якому плавають лисухи а качки напевно сидять в очереті. Вдягнувши чоботи чого не забороняють правила випробовування заходжу з псом в очерет, що є для мого пса не дивина адже я таким способом навчав свого Боя. Через густий очерет пес пробирається вперед перейшовши у плав я даю йому команду шукай . Сам зупинився адже йти далі у чоботах було глибоко. Бой поплив у перед на середину ставка у густий очерет, і через деякий час бачу що туда де поплив Бой піднялося кілька качок. Експерт мовчить не дає команди «спрацював» який спостерігає у бінокль за діями пса.
І тут бачу як Бой випливає з очерету і з голосом починає щось переслідувати на воді , приглядаюся – невелика групка лисух запливає в очерет. Пес так голосить ,що всі присутні чули з якою відданістю він почав переслідувати птиць. Почувши голос експерта , який повідомив ,що пес спрацював і можна виходити зі ставка. Ще деякий час я не міг викликати пса з води але після декількох команд від все таки залишив роботу і повернувся до мене. З великою радістю за роботу свого карпатця я вийшов із ставка. Підійшовши до експерта Коробчука В.М. , який повідомив ,що ми молодці і ще такої роботи по переслідувані птиці з голосом він не бачив. На березі мене почали запитувати чи це дійсно мій пес працював так з голосом. Побачив зацікавленість деяких людей цією породою , тому сам знаю і переконаний ,що за карпатцями велике майбутнє. Ось так мій УКГ здобув свій перший у своєму юному віці диплом третього ступеня .
13 жовтня в м. Теребовля Тернопільської області проводились випробування по вольєрному борсуку. На які я вирішив поїхати зі своїм карпатцем, щоб експерти оцінили його роботу. До цих випробувань, Бой лише два рази зустрічався з борсуком . Під час нічних нагонок, які час від часу йому влаштовував щоб познайомити ближче зі звіром . Але завжди борсук встигав поноритися до мого приходу, тому реальної роботи я не бачив лише спостерігав як Бой гавкав в борсукову дирку і намагався туди залізти за звіром. Тому на цих випробуваннях насамперед я хотів побачити , чи в змозі мій Український гончак утримувати звіра , як вимагають правила а саме 10 хвилин яких достатньо для того щоб на реальному полюванні мисливець встиг підійти до звіра.
І ось настав суботній ранок і ми в дорозі до Теребовлі. Виїхали рано, адже дорога далека. Дорогою я розмірковував про сьогоднішні випробування , тай звісно в душі були побоювання щодо роботи Боя по борсуку. Не те що це буде його перше випробування по звіру, а тому чи достатньо йому тих двох разів під час яких він знаходив звіра в природі до впевненої роботи . Але пробувати потрібно , не спрацює на диплом зате буде добра притравка . І ось о восьмій годині ми прибули на місце. Там було декілька лайок та яг. Зареєструвавшись нас покликав експерт Войталюк П.Б. у вольєр. Підійшов ще один експерт Беленчук Р.С. сказав усім власникам відвести псів на 50 метрів щоб під час випробувань своїм гавкотом та скуміням не відволікали . Вольєр знаходиться в лісі тому на його території ростуть багато дерев та кущів самшиту, також є декілька будиночків з гілля невеликої висоти щоб борсук мав де переховуватися. Площа вольєру приблизно 2 га.
Підійшовши до власників інших псів вони запитали : хто першим робитиме пуск? На той час було 10 псів. Хоча я зареєструвався восьмим але побачивши , що деякі лайчатники не хтять пускати першими своїх псів. Оди сказав ,що я не спішу, другий сказав нехай погонять трохи борсука щоб більше наслідив. Після таких розмов експерт сказав зайняти «живу» чергу поки вони будуть випускати борсука з клітки . Я вирішив пускати свого пса другим. Чекаючи свої черги я почув розмову лайчатників , що це за порода? Та для чого гончака ставити на борсука? Та ще інші підколи. І ось наша черга, я попрямував за псом. Наближаючись я почув від нього тихе скубіння я одразу зрозумів у чому справа. Адже знав усі його поводки, це означало тільки одне – почув звіра. Зайшовши у вольєр до експертів і віддавши їм реєстраційну картку я ледве стримував свого Боя , який рвався у перед.
Експерт Беленчук Р.С. бере в руки годинник та дає команду пуск. Бой оббіг декілька десятків метрів вольєру та попрямував на те місце де випускали з клітки борсука.Обнюхавши там попрямував тим самим маршрутом як побіг борсук у другий кінець вольєру.Войталюк запропонував пройти трохи в перед і подивитися ,що буде далі пройшовши до середини ми побачили, як Бой підбіг до одного з великих кущів і почав грубим голосом гавкати. З кущів було чутно кіхкання борсука , який був не задоволений, що хтось тривожте його . Експерт сказав що знайшов за 2 хвилини , тепер повинна бути 10 хвилинна робота без відходів і знову включив секундомір . В душі було дуже сильне хвилювання тих 10 хвилин . Бой інтенсивно обгавкував , бігаючи кругом куща намагаючись вхопити борсука . Після одної з таких атак він все-таки вхопив борсука. Той щосили вискочив з куща тай перебіг до дерев’яного будиночка який знаходився поруч , з якого достати звіра практично неможливо . Бой намагався навіть лягати на землю обгавкуючи та не зробивши від звіра жодного відходу. Закінчився відведений час. Тепер ще оцінимо, як він робить хватки. Давши команду своєму помічникові , який завжди з великими металевими затискачами присутній у вольєрі . Він підняв будиночка з під якого щосили побіг борсук в напрямку де не було жодного куща , щоб сховатися . Бой робить кілька стрибків і атакує звіра якому нікуди ховатися. Хватки такі інтенсивні , що один із експертів дає команду досить, бо іншим не буде псам по чому проводити змагання. В такому азарті пса я з деякими зузилями зняв . Підійшовши до експертів , які заповнювали оціночний лист я почув від них :
- видно що власник займається своїм псом. Результат твердий диплом ІІІ ступеня.( Оцінки 3.8.30.7.22.3= 73 бали.)
Після цих випробувань я ще більше переконаний у тому , що УКГ не потребує інтенсивних притравок по тому чи іншому звіру. Йому достатньо кілька разів , щоб в подальшому показувати відмінні результати.
Також ми відвідали 2 лютого 2014 року Хмельницькі обласні випробування у м. Летичиві на вольєрі «Вепр» по вольєрному кабану. До цих випробувань, я по можливості возив Боя на вольєри де він показував непогані результати. У тому році на початку полювання у лісі Бой уперше в природі знайшов кабана, якого підняв , але звіра нам не вдалося здобути. Звір пішов яром у сторону річки, я з товаришами стояли на горбі і спостерігали , як собака переслідувала кабана. За декілька хвилин голос Боя ледь було чути, а через деякий час зник. Зачекавши хвилин 40 бачу , як на другій половині лісі, що розділяв яр біжить мій карпатець. Думаю підсвищу щоб прибіг до мене, бачу не біжить у моєму напрямку а біжить в ті зарослі де підняв кабана напевне обнюхати місце лижання свині. Аж після того задоволено стомлений прийшов до мене. Можливо ми б ще на полюванні у сезонні зустріли такого звіра , але Бой отримав травму і майже місяць був на лікарняному. Я без свого карпатця не зміг піти на охоту, бо для мене полювання без нього те саме, що забути набої.
Бачу трохи відхилився від теми. Отож у суботу подзвонив до Кропивського С. голови осередку ФМСУ у Хмельницькій обл. Після розмови з ним вирішив їхати на випробування у неділю. Недільний ранок видався суворим тому, що дорога була слизька і місцями передута. Тому прибув на місце майже о 12 годині . Зареєструвавшись я попрямував займати чергу де вже було з десяток лайок. Підійшовши до лайчатніків почав запитувати:
- скільки свиней ?
Кажуть ,що два сікачі, і одного декілька днів, як привезли з природи. Кидається , якщо близько підходять , що зняти псів тому йдуть декілька чоловік з патиками . Другий кабан менш агресивний , але вони ходять разом. У суботу кілька лайок було поранено тому деякі учасники відмовилися приймати участь і поїхали. Стою собі і думаю у природі , що свині без кликів? Якщо розумний пес який грамотно буде працювати то його важко буде поранити. І ось ще перед нами запускають пару лайок. Стою спостерігаю за їхньою роботою. Дуже швидко найшли вони свиней і почали переслідувати, робивши хватки. Видно в одного кабана пошкоджений бік, з якого йде кров. Чую , що експерт звертається до власника лайок , щоб той зняв псів. Але лайки так захопилися переслідуванням, що власник не міг нічого вдіяти протягом однієї години. Прийнято рішення загнати кабанів в огорожу , яка примикається до вольєр і має кілька воріт, аж таким методом зняли лайок .
Після цього прийнято рішення залишити кабало того,що менш воєвничий, а іншого пораненого забрати , тоді можливо буде легше знімати псів. Час піджимав було 15.30 а після мене ще 8 лайок і 1 яг. Ми Боєм заходимо у вольєр і йдемо до будиночка де находяться експерти. Давши їм лист з даними на собаку, сам стою із хвилюванням чекаю поки вони запишуть у журналі. Вітер дме тієї сторони де находився останній раз кабан. Бой натягує повідець і внюхується з невеликим скумінням напевне вже почув звіра. І ось експерт Вербило С.Д. дає команду – пуск, знявши повідок не даючи жодної команди відпускаю Боя та стою на місці. Другий експерт каже – давайте трохи пройдемся в перед подивимся за псом. Пройшовши декілька десятків метрів почувся голос мого Боя, я одразу зрозумів , що знайшов. Тепер би ще показав роботу. Не поспішаючи ми потрямували до того місця де працював Бой . Ми побачили карпатця біля кабана , якого він притаманним йому голосом обгавкує і намагається зробити хватку за бік чи за зад. Кабанчик теж не ликом шитий атакує пса дуже різкими нападами. Бой різко відскакує в сторону наче наперед передбачає атаку кабана після чого звір намагається бігти в перед. Карпатець обганяє його і не дає рухатися у перед притримуючи його на місці. Під час роботи він лише раз зробив хватку. Запитую у експерта скільки часу дається на роботу ? – На цьому 6 га дається 5 хвилин на пошук і 10 хв. на роботу. Бачу як на тій сторону вольєра позбігалися лайчатніки і спостерігають за роботою мого карпатця. І ось проходять відведенні хвилини на роботу . Вербило каже : бачу він у тебе ще довго може працювати . Достатньо , знімай, подивимся за скільки ти його забереш від кабана. Кажу йому , що зніму за кілька команд. Експерт хотів ще оцінити його послушність . Я попрямував до свого пса і кабана . Побачивши мене Бой не відволікачись від кабана почав ще з більшим азартом обгавкувати кабана , думаючи , що зараз буде кінцевий результат . Якби ми були з ним в такій ситуації на полюванні кабаньчив би був наш ,і ми їли смачні шкварки. Давши кілька команд –«до мене» Бой дуже не задоволено зупинився , і я підбіг до нього і взяв його на повідок. І ми попрямували на вихід за декілька метрів від нас пробіг кабан, Бой рванувся знову вперед, я щосили тримав його. В такому емоційному азарті я вивів його з вольєра. Кажуть , якщо пса забрати в азарті від кабана то наступного разу пес ще злоб ніше буде працювати по звіру. Пройшовши повз натовп глядачів я чув як вони обговорювали роботу мого карпатця . Завівши пса в машину я пішов до експертів за оціночним листом хотілося почути їхні висновки.
І ось висновок експерта Вербила С.Д.:
Знайшов кабана за півтора хвилини , під час роботи не було жодного відходу чи відволікання. Добре закручує звіра , чудовий голос, який далеко чути. Оцінка голосу 9 балів з 10.грамотна і впевнена робота найкраща серед карпатців яких я оцінював.
Нам виставили такі бали:
4-9-9-13-13-11-15-4= 78балів . Це диплом ІІІ ступеня.
УКГ це унікальна порода за якою велике майбутнє, але тільки наполеглива праця та любов до свого пса може дати бажаний результат.
Дякую Stefcol за конкурс та чудовий приз 
